ЗНОВ ЗА РИБУ ГРОШІ

На «Радіо EPA-FM» міністр-соціаліст Станіслав Ніколаєнко почувався, як вдома, оскільки ТРК «ЕРА» належить одному з першої десятки нардепів-соціалісів Деркачу-молодшому. Ймовірно, це відчуття «домашності» розслаби­ло товариша-соціаліста (як він сам себе називає), і він сказав те, чого не вар­то було говорити.

Това­риш Ніколаєнко визнав, що в галузі освіти він прово­дить лінію партії. Не рито­ричне запитання: на пар­ламентських виборах цьо­го року право соціалістів проводити свою лінію там, де їх призначать, підтримали менше шести відсотків тих, хто голосував. А дають своїм дітям освіту чи здо­бувають її самі практично всі сто відсотків виборців. Чи всі вони згодні з пар­тійною лінією соціалістич­ної освіти? Чи, може, досить ґвалтувати український народ тим рудиментом соціалізму, яким є нині Міносвіти, та ще й у такий протиприродний спосіб? Чи не час уже Президен­тові припинити це зну­щання над «маленькими українцями» і поставити на чолі освітнього відомства позапартійного фахівця?

Що ж до партійної лінії соціалістів, то вона відома ще з совєцьких часів. Дуже середню і дуже за­гальну освіту всім, а вищу — обраним. Передусім тим, хто обслуговував стра­тегічні галузі виробництва, об’єднані у ВПК, а та­кож тим, хто надавав ідей­не та гуманітарне забез­печення цього монстра. Результат відомий — най­краща в світі радянська вища освіта, як з’ясувало­ся, у нормальному світі нічого не важила. Інакше тим фахівцям з рейтингових спеціальностей, яким вдалося вирватися із соціалістичного раю в нор­мальний світ, не довелося б працювати прибираль­никами, в кращому разі -санітарами.

Наступна теза Ніколаєнка у відповідь на запитан­ня: чи гарантує широко розрекламоване Міні­стерством тестування ви­пускників подолання ко­рупції у вищих навчальних закладах. Міністр визнав, що аж ніяк не гарантує, що корупцію будуть долати, як у тому анекдоті: довго й печально. Зате, похвалив­ся товариш соціаліст, цьо­го року до державних ВНЗ на перший курс приймуть уже не 30%, як до нього, і не 50%, як торік, а всі 60% «бюджетників». Пояснимо для нетямущого міністра: існування так званих бюджетників є основним джерелом особистого збага­чення корупціонерів у ВНЗ та їхнього мініс­терського «даху». Автори провели вибіркове опитування батьків «бюджетних» студентів кількох престижних київських ВНЗ. З’ясувалося, що хабар за вступ перевищує суму, яку витрачає студент-контрактник за всі роки навчання у цьому ВНЗ. Тож механіч­не збільшення відсотка псевдобюджетників не тільки розорює державу і відсікає справді таланови­тих, але бідних абітурієнтів, а й збагачує корумповану мафію ректорів і викла­дачів державних ВНЗ.

Далі товариш Станіс­лав сів на свого улюбле­ного   горбоконика:   боротьба з МАУП. Тут він повторив свої відомі інси­нуації щодо начебто низь­кого рівня освіти в Ака­демії. Дослівно: «Може, в Києві щось там у них і є, є якась (???) якість, але міністерські перевірки показують, що МАУПівські філії не мають якості». Відтак закривали, закриваємо і буде­мо закривати! Схвильова­ний міністр зірвався на емоції і наговорив достатньо для чергового позову на свою адресу, тепер уже від керівництва МАУП. Бо без усяких підтверджень сказав, що «МАУП оббирає сотні тисяч (???) людей». А потім додав, що грудне­во-страйкова акція проте­сту студентів і викладачів Академії проти зловмисної упередженості Міністер­ства була... незаконною. Ні, звичайно, наш Прези­дент— дуже великий лібе­рал. Однак і він не дозво­лив би, щоб протягом міся­ця незаконні пікети відбу-валися під вікнами його резиденції.

Надзвичайно цікавий постулат — щодо конфлі­кту між Ніколаєнком і МАУП — прозвучав з уст соціаліста. Він вважає, що нова Верховна Рада повин­на терміново дозволити суміщати міністерську по­саду з депутатським ман­датом. А десь через кілька хвилин поскаржився, що тільки на нього обурені противники освітянських псевдореформ подали понад 70 судових позовів. Відтак стало зрозуміло, чому для міністра Ніколає­нка депутатський мандат не розкіш, а засіб порятун­ку.

Звичайно ж, соціаліст повторив — і то не раз, — що він не проти приват­них ВНЗ. Ще б пак! Навіть товариш Ніколаєнко, здається, усвідомив, що порушення Конституції — штука небезпечна. Він, бачте, лише проти неякіс­ної освіти. Однак замов­чується, що якість цієї осв­іти в даному разі визнача­ють не незалежні фахівці, а віддресирована Ніколає­нком і ним же сформова­на атестаційна комісія.

Увесь справжній сенс благородної боротьби за проведення соцпартійної лінії Ніколаєнко мимоволі видав у двох фразах. Пер­ша: на ринку платних освітніх послуг обертаєть­ся десь понад 7 мільярдів гривень. Друга: студентів із закритих ним філій і ВНЗ не викидають на вулицю, їх, бачте, переводять до інших державних та приватних ВНЗ. Почнімо з останньо­го. Процедура переведен­ня коштів з незалежної сфери до тієї, яка «під да­хом», юридичною мовою називається здирництвом. Або ж — рекетом. Що ж до семи мільярдів, то ми вже зазначали, що понад 80% цієї суми витрушують з кишень батьків саме дер­жавні навчальні заклади.

Останній емоційний вибух С.Ніколаєнка вже зі сфери судової психіатрії. Він вигукнув: «Я їх (МАУП. — Ред.) люблю!» Зали­шається нагадати рефор­матору, що задоволення любовної пристрасті у збоченій, в даному разі са­дистській, формі є злочи­ном, який підлягає кримі­нальній відповідальності.

Валерій ЛАПІКУРА,
Наталя ЛАПІКУРА