Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

НА СПОМИН АКАДЕМІКА БОРИСА РИБАКОВА

Не так просто змінити штурвали бойових машин і зброю на звичайнісіньку авторучку. Та довелося — після демобілізації з Радянської армії я вступив до Московського обласного педагогічного інституту (МОПІ) на історичний факультет.

Цілком певен, що за складом педагогічних кадрів він не поступався жодному ВНЗ СРСР. Крім своєї основної викладацької роботи, вони за сумісництвом працювали в музеях Кремля та інших музеях Москви, завідували відділами в бібліотеці імені Леніна, були авторами підручників. Саме це потім дало нам можливість відвідати всі ці наукові установи.

Зізнаюся, що, зустрівшись з могутнім інтелектуальним потенціалом, я замислився. А причина для цього була. Адже минуло більш як 6 років, як я закінчив середню школу, в якій всі предмети вивчалися українською мовою, військові знання і досвід відійшли в запас, студенти — це учні, які щойно закінчили школу і мають добрі знання. Як з ними мірятися знаннями? Посилював невеселі роздуми і доктор фізіології Арямов, який на лекції заявив, що він до революції викладав в Одеському університеті й аудиторія у нього була не така, як ми. Це були діти дворян, графів, банкірів, поміщиків, але з них так нічого путнього й не вийшло. А поміркувавши далі, сказав: «А з вас тим більше нічого не вийде». Ми не могли відгадати, чого чекав док-тор від одеських студентів, але зрозуміли, що наше життя буде не легким. До того ж вступив до вищого навчального закладу із запізненням на цілий місяць (через демобілізацію).

Якось на пару прибув Б.Рибаков. Він рішуче зайшов до аудиторії без портфеля і папки. Статури був міцної. Голос — справжній баритон з приємним відтінком. «Історик-археолог, — сказав він, — крім усього іншого, повинен навчити камінь розмовляти. Саме він дає можливість визначити, де і коли відбувалися вулканічна діяльність, землетруси, яка була флора і фауна в ту чи іншу епоху. Камінь дав людині вогонь». Він міг годинами розповідати, як первісна людина користувалася цим дивом природи і яке має значення камінь для сучасної людини.

Його розповідь була такою переконливою, що у студентів не виникало запитань, а тому ніколи біля стола не збирався натовп.

Б.Рибаков зробив величезний внесок до вітчизняної світової історичної науки. З-під його пера вийшло у світ більш як 400 наукових праць, підручників. У 34 роки — доктор історичних наук, академік. У його науковому доробку, мов та перлина — «Ремесло Древней Руси». Якщо історики, зокрема С.Соловйов, стверджували, що в дотатарський період слов’яни були кочівниками і займалися скотарством і полюванням, то Б.Рибаков своїми дослідженнями довів: у ті далекі часи слов’яни жили у великих містах, займалися ремеслом і їхні вироби не тільки не поступалися ремеслу західноєвропейських народів, а й часто були кращими. Це корінним чином змінювало погляд на історію розвитку слов’янства.

Книжку Б.Рибакова «Ремесло Древней Руси» було видано 1948 року, а наступного року його працю відзначили Державною премією. Нам, студентам, здалося, що ця подія в МОПІ пройшла буденно. (Можливо, в МГУ, де Б.Рибаков теж працював, її таки відзначили.) І тому ми вирішили його привітати, випустивши святкову стінгазету. Газета вийшла розміром 2x5 м. У ній великий портрет Бориса Олександровича, привітання з присудженням Державної премії, статті студентів, у яких розповідалося про його життєвий і творчий шлях. Серед них слід відзначити ті, де йшлося про шість томів історії Росії, виданих під його редакцією. Зокрема, акцентувалося, що у своїй діяльності Рибаков активно використовував археологію, етнографію, археог-рафію, хронологію, письмові джерела, метрологію, нумізматику, архівознавство, геральдику, літературу.

Не менш захоплюючою була стаття про міжнародну наукову діяльність Б.О.Рибакова.

З 1946 року, він постійно брав участь у міжнародних конгресах істориків. США запросили Б.Рибакова на святкування 200-річчя Колумбійського університету. Він почесний доктор іноземних університетів, член Чехословацької академії наук, дійсний член АН СРСР.

Наша газета висіла сім днів. Однак Б.Рибаков, щоденно по кілька разів проходячи повз неї, навіть не глянув у той бік.

Пройшло не одне десятиліття. Я працював заврайміськвно в Лубнах Полтавської області. З Москви прибули археологи, яких очолював заступник Б.Рибакова Ю.Моргунов.Розкопки вони проводилина правому березі Сули упродовж трьох сезонів. їм активно допомагали місцеві вчителі й учні. Було знайдено чудові зразки різних виробів. Усіхїх було відправлено в Москву. Згодом Ю.Моргунов за результатами роботи видав книжку «Древнерусские памятники поречья   Сулы»

(Курськ, 1996). Через нього я передав Б.Рибакову свою книжку «Управління школами району» з дарчим написом від «редактора стінної газети». Моргунов розповідав, що Б.Рибаков прочитав напис, дістав носову хустинку і приклав до очей.

2004 року я відвідав стародавню стоянку первісної людини і місце, де було знайдено скелет мамонта в селі Гінці нашого району. І раніше було відомо про цю знахідку, час від часу тут провадили розкопки. Тепер за дослідження цього місця взялися французи, які фінансують роботу, спорудили чудовий будинок для археологів, місця розкопок закрили двома спорудами, що нагадують аеродромні ангари зі стелею, що пропускає світло. Ні вітер, ні дощ, ні сніг не псують місце розкопок. Очолюють роботи на розкопках київські вчені, а працюють місцеві жителі, за що одержують зарплату. Знову отримали немалі здобутки, але їх знову відправили в Москву. Цікаво, чи довго ще наші вітчизняні археологи будуть підсобними робітниками.

Б.Рибаков зробив неабиякий внесок у розвиток історичної науки. Ми завжди пам’ятатимемо, що він був великим проповідником і оспівувачем матеріальної і духовної культури слов’ян.

Григорій СУРМИЛО
Лубни Полтавської області

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com