Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Великий князь Святослав: погляд через століття

Народна спадкова пам’ять на глибинному рівні міцно утримує в суспільній свідомості уявний казковий прообраз — зразок досконалого володаря-лицаря. Однак на сучасному ступені суспільної свідомості для пробудження внутрішньої творчої потуги народу цього недостатньо. Казковий прообраз хоча й дуже яскравий, загальнодоступний, привабливий, однак надто вже неправдоподібний для сучасної людини. Нині потрібен не Іван Царевич, а історична постать. Лише безсумнівність існування (нехай навіть у далекому минулому) такої особи і цілковита його відповідність уже визначеному поняттю досконалості здатні вселити народу віру. Саме таким знакообразом, прикладом для наслідування в українській історії був великий князь Київської Русі – Святослав Хоробрий. 

Міжрегіональна Академія управління персоналом, у якій завжди  велику увагу приділяють не лише навчанню,  а й вихованню у студентів поваги до своєї історії, культури, звичаїв, цими днями організувала проведення  Всеукраїнського круглого столу «Великий князь Святослав: погляд через століття». У роботі наукового форуму взяли участь професори, науковці, викладачі, студенти Академії та інших наукових і навчальних установ. Зокрема кандидат філологічних наук, професор, директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень Василь Яременко, доктор історичних наук Інституту археології НАН України Андрій  Скиба, кандидат історичних наук, завідувач відділу етнології Науково-дослідного інституту українознавства МОН України Юрій Фігурний, кандидат історичних наук, професор кафедри українознавства МАУП Юрій Шилов та інші.

З вітальним словом до усіх гостей та учасників конференції звернувся заслужений працівник освіти України, президент МАУП Георгій Щокін.

«За часів князювання великого князя Святослава Праукраїна-Русь була найбільшою за своєю територією  - від Каспію до Балкан - і однією з найпотужніших держав Європи. Ми знаємо, що князь Святослав був язичником, тобто носієм прадавньої слов’янської віри. Саме тому в Росії, яка прийняла християнство, не було увічнено пам'ять про нашого величного пращура. І, звісно ж, не могло йтися про його увічнення під час більшовицького режиму.

Лише 2003 року після тяжких переговорів з владою нам вдалося на кошти Міжрегіональної Академії управління персоналом збудувати пам’ятник-монумент Святославу Хороброму. І нині, рівно через 140 років після перемоги нашого великого пращура над Юдейською Хазарією -  головним супротивником Київської Русі, вшановуючи його пам'ять , ми прагнемо бути гідними пам’яті всіх наших великих пращурів, ми не дамо завоювати нашу Україну» - зазначив Георгій Щокін.

Під час круглого столу відбувалося обговорення ролі історичної постаті Святослава у розвитку України, значення історії, культури, фольклору і моральних традицій України у вихованні молодого покоління.

«Сама постать Святослава і всі розмови, які точаться навколо неї, – це багатоаспектна проблема, - сказав Василь Яременко. -   Є аспект чисто науковий, адже й донині є різні думки й оцінки постаті великого князя; культурологічний, який досить привабливий для молоді, бо треба знати свою історію. Однак є й політичний,  а швидше - ідеологічний аспект, який зводиться до з’ясування:  позитивну чи негативну роль для майбутнього нашої держави відіграв князь Святослав, знищивши Хазарію. Однак ми повинні знати, що ще з часів правління Святослава Хороброго на нашій землі формувалися архетипи української національної ідеї. Формувалися такі цінності, як честь руської землі, руського воїнства. Саме Святослав Хоробрий створив образ ідеального князя Київської Русі, князя-завойовника».

Святослав — ім’я, що стало легендою тисячоліття (хоча тисячоліття, яке минуло, було далеко не найславнішим для його землі). Очевидно, волею провидіння, Святославу Хороброму судилося завершити Золотий Вік руських велетнів. Усі, хто прийшли по нім, лише намагалися відродити колишню славу. Він був останнім з тих володарів Руси-України, хто не мав шкідливої звички чекати нападу ворога, а сам кидав бойовий клич: „Іду на ви!”. Ці слова виявилися такими тяжкими, що після Святослава ще досі ніхто з українських державних мужів не наважився їх повторити. Однак востаннє з вуст непереможного князя вони прозвучали так переконливо, що, здається, навічно закарбувалися у глибинах підсвідомості нації. Їм ще належить дочекатися нового повороту колеса часу, аби переможно втілитися.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com