Як Президент грався у піжмурки

У Києві місце страйкової акції - Кабінет Міністрів (там встановили наметове містечко) та Секретаріат Президента, який пікетують з 11-ої до 17-ої години. Студенти і викладачі сподівалися: якщо не Віктор Андрійович, то бодай його “генсек” Рибачук зволять або вийти до них, або хоча б гальмонути на хвилинку свої автокортежі біля Резиденції. Марні сподівання.

Ось наше стисле дослідження, чим займався Президент, а головне — де він був у дні протистояння. Єдине джерело нашої інформації — сайт Офіційного представництва Президента України http://www.president.gov.ua .

День перший, 14 грудня. З самого ранку, ще до 9-ої години, Віктор Ющенко дав інтерв’ю провідному американському виданню The Wall Street Journal. Опівдні колона страйкуючих студентів і викладачів МАУП підтягується з місця збору до Кабміну та резиденції. А Президента вже нема! Він  — за адресою вул. Мельникова 42, Національна телекомпанія України, павільйон, де співаючий ректор Поплавський знімає своє шоу. Зворушливий діалог естрадної попси з попсою політичною. Він триває до 16-ї години, коли розпочинається засідання Політради при Президенті (де та відбувається -  велика таємниця, у всякому разі студенти-пікетувальники не зафіксували прибуття президентського кортежу на Банкову). Увечері, коли плацик перед Резиденцією обезлюднів, Віктор Андрійович прийняв вірчі грамоти від іноземних послів. Це було о 20.30 - найкращий, як ви розумієте, час для таких церемоніалів.

День другий, 15 грудня.  З самого ранку — інтерв’ю німецькому часопису “Фокус”. Після 10.00 перед самою появою страйкарів з МАУП Президент Ющенко зникає на весь день. Лише увечері (19.45) він приймає керівника Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) і пригощає його вечерею (21.30). Судячи з цих фотографій, зустріч і вечеря відбувалися в особистій резиденції Ющенка в Кончі-Заспі. Що він робив у відрізку часу між нарадою і вечерею? Сайт фіксує зустріч з Віктором Черномирдіним (18.17). Де спілкувалися? Невідомо. Тим часом переляканий Олег Рибачук переніс свій традиційний щотижневий брифінг аж на 26 грудня. Студенти скандують під вікнами його кабінету: “Рибачук, боягузе, виходь!” Не виходить. Вочевидь, у найближчому оточенні нинішнього Президента вважають, що краще бути боягузом, ніж порядною людиною.

День  третій, 16 грудня. О 10-й ранку — нарада з проблем енергетики. Потім — нарада з питання приваблення іноземних інвесторів. Місце проведення не вказано. Після наради — інтерв’ю американським журналістам (15.40). Звідси висновок: навряд чи Ющенко на той момент був у своїй офіційній резиденції, бо ж студентські пікети під парадним входом були не найкращою ілюстрацією до його запевнень про гармонію і стабільність в українському суспільстві. Десь у цей же час Віктор Андрійович записав чергове радіозвернення до народу. Про вибрики свого міністра освіти і, відповідно, реакцію Гаранта Конституції на численні звертання освітянської громадськості з цього приводу — ні слова. Президент вихваляє свої здобутки у сфері свободи слова та інформації, а тим часом переважна більшість українських ЗМІ накладає суворе табу на будь-які згадки про страйкову акцію. Натомість посилено поширюється підготовлений ізраїльськими спецслужбами “темник” – мовляв, керівництво МАУП закликає стерти Ізраїль з лиця землі. Цю юдо-нацистську фальшивку вже не раз спростовували, однак сіоно-соціалістична преса й надалі танцює під ізраїльську дудку.

У суботу-неділю (17-18 грудня) пікетування резиденції не було. Як не було жодної згадки про страйкову акцію в контрольованих українських ЗМІ. Лише 18 грудня 5-й канал запрошує до вечірнього ефіру представника МАУП — керуючого справами і секретаря Президії Академії Василя Короткіна. Однак ведучий і особливо опонент Короткіна — такий собі реб Найман — роблять усе, аби перевести тему розмови з причин страйкової акції на віртуальний антисемітизм МАУП, який начебто спонукав Конгрес США відмовитися від скасування поправки Джексона - Веніка. Однак уже 17 грудня у розпорядженні керівництва 5-го каналу була офіційна інформація зі США про те, що Конгрес до кінця нинішнього року навіть не збирався обговорювати скасування поправки, а всі розмови про начебто негативний вплив МАУП на американсько-українські стосунки є політичною спекуляцією. Знали, голубчики, але гнули свою лінію. І ще: діалог “Короткін - Найман” свідомо поставили в ефір саме в той час, коли майже 70 відсотків українських телеглядачів дивилися на каналі “Інтер” прем’єру нового серіалу “Майстер і Маргарита”.

День шостий, 19 грудня. Пікетувальники з самого ранку під резиденцією. Про місце перебування Віктора Ющенка нічого невідомо; він виринає о 15.51, аби взяти участь в урочистостях з нагоди відкриття нового Театру ляльок. Під час свого виступу Віктор Андрійович, стоячи разом з державниками, кидає геніальну за своєю двозначністю фразу: “Мене тут оточують казкові персонажі”. Преса з погано придушеним сміхом сповзає на підлогу. Казкові персонажі на чолі з Бабою Ягою бурятського походження і  головним Солов’єм-розбійником стольного граду Києва незворушно зводять очі до стелі... Здається, того дня Президента в його резиденції не дочекалися. З 19.00 він відвів душу у МЗС на вулиці Богомольця. Там святкували День міліції. Звісно, міністр-соціаліст Луценко, який з непристойною поспішністю прилучився до антимаупівської кампанії свого брата по партії, приймав від Глави держави привітання та аванси.

День сьомий, 20 грудня. Згідно з реляціями на офіційному сайті, Президент десятою дорогою оминає свою резиденцію, під якою знову стоять студентські пікети МАУП. Близько 12.00 Віктор Андрійович разом зі своїм головним “казковим персонажем” розпочинають в Українському домі підсумкову прес-конференцію “Десять кроків назустріч людям”. Гірка іронія: від дверей резиденції до огорожі, за якою вже котрий день стоїть майбутня еліта незалежної України, якраз десять кроків. Та Президент замість зробити ці кроки назустріч конкретним людям продовжує гратися в піжмурки.