Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЧИ НЕ ДОВЕДЕТЬСЯ ПЕРЕМОЖЦЯМ ПОВЕРТАТИСЯ НА МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ?
Відкрите звернення до учасників Помаранчевої революції

  Про автора:
  належить до покоління шістдесятників, за освітою — режисер і сценарист документального кіно; член «Меморіалу» (членський квиток підписаний Андрієм Сахаровим), член Профспілки незалежних журналістів; у 1989—1990 pp. — співголова Клубу незалежних виборців Таганського району Москви.
  В Америці з 1992 року. Журналіст, спеціалізується на правозахисній тематиці. Друкується в російськомовних виданнях США, Канади, Ізраїлю, країн СНД. 2002 року його статтю «Технологія брехні» (про чеченську війну), опубліковану в київській газеті «Час», названо найкращим публіцистичним матеріалом України за тиждень.

     Брати!
     Ви святкуєте перемогу, але ворог ще дуже сильний. Програвши тактично, він відступив, передислокувався і, що найголовніше, — зачаївся!
     Новообраний Президент оголосив про прихід нової епохи, і я знаю людей, які, слухаючи його інавгураційну промову, плакали. Та боротьба триває. Ворог отямився після поразки, він залікував рани і, підтягуючи приховані резерви, готує реванш.
     Реванш у разі його успіху буде нищівним. Погляньте на Росію! Адже теж — 1990 року — півмільйонні мітинги! Ейфорія від повної перемоги на президентських виборах!.. І що?! Чому ви впевнені, що з Україною буде інакше?
Ні, я не маю на увазі зустрічний біло-блакитний рух, не тих, хто підтримував В.Януковича і ставив намети на площах українських міст. Ці люди стали жертвами пропагандистського терору. І це не ворог, а суперник. Відчуваєте відмінність? Однак це лише зрима частина айсберга. Я кажу про інші сили. Про тих, хто робив усе можливе (аж до отруєння Віктора Ющенка), щоб до влади прийшов Янукович. Я кажу про тих, хто замовляв і прикривав фальсифікацію першого туру голосування. Про тих, хто таємно запросив ватаги російських «радників» і «консультантів» у цивільному, а згодом дав можливість їм робити все що заманеться. Усі ці сили нині серед вас, вони нікуди не поділися, вони частина вашого суспільства — ідеологізовані, цілеспрямовані, зорієнтовані на успіх!
А знаєте, наскільки українські партії, громадські та державні організації, включно з виконавчими та законодавчими структурами, інфільтровані агентами українських спецслужб?! Зокрема й агентами (стукачами), які працювали ще на радянську Держбезпеку? Будьте впевнені — їх тисячі. Є серед них і агенти впливу, які беруть активну участь у громадському і політичному житті. За потреби вони, як і в Росії, можуть розколювати громадські рухи і політичні партії, сварити між собою політичних діячів, впливати на роботу уряду і парламенту, маніпулювати під виглядом лібералів громадською думкою...
     Невесела картинка, чи не так? Стане ще сумніше, якщо згадати, що в СБУ є угруповання, які зберегли зв'язки зі своїми попередніми господарями.
     Реванш, про який я говорю, — це не путч. Із цим ми нині впоралися б. Свою свободу ми нині відстояли б і на барикадах. Та жодних барикад не буде — буде тиха, розтягнена на роки повзуча контрреволюція, інспірована Москвою. У якийсь момент ми раптом побачимо, що живемо в іншій державі...
     Москва не поступиться Україні, яка століттями перебувала у сфері її впливу, не дозволить, аби та увійшла до Європейського Союзу. Я вже не кажу про НАТО. Та це було б для Кремля смертельним номером. І не лише тому, що Росія зацікавлена в єдиному з Україною економічному просторі. А тому, що поява під боком Москви демократичної України дасть потужний поштовх до перебудови правлячих режимів на всьому пострадянському просторі.
     Цікаво, що нинішні виступи літніх росіян, яких залишили без пільг, надихнув приклад Помаранчевої революції.
Для Кремля, принаймні для теперішніх його керівників, те, яким буде устрій в Україні, — питання життя і смерті. Напевне, придворний майстер політтехнологій Гліб Павловський, який спеціалізується в основному на політпідлоті, давно вже не спить спокійно. Недаремно він з перекошеним обличчям сказав на одній з прес-конференцій: «Ми зробимо все, щоб не допустити в Росії Помаранчевої революції». Та вони не лише в Росії її не допустять— вони зроблять усе, щоб духу її не було і в Україні.
     Як же захиститися від реваншистської зарази? Як зробити помаранчевий прорив до демократії незворотним? Звучить банально, але перше, що необхідно зробити (краще пізно, ніж ніколи), — це ухвалити закон про люстрацію. Тобто обмежити доступ колишньої радянської та партійної номенклатури до певних державних посад і виборних органів. Це зовсім не полювання на відьом, як багато хто думає. Без цього демократичні та ринкові просування можуть будь-якої миті перетворитися на відкат.
     Нині цей закон ухвалити легше, ніж 15 років тому, коли щойно були ліквідовані КПРС та КПУ. Тоді поза партією опинилися мільйони активних чоловіків і жінок, колишніх комуністів, і дискримінація навіть невеличкої їх частини призвела б до розколу суспільства. Нині ж цієї гостроти немає. Великий відсоток колишніх комуністичних функціонерів зійшов з політичної та суспільної арени за віком. Значна їх частина пішла у комерційні структури. За ці роки виросла молодь, яка сформувалася вже у пострадянські часи.
Звісно, супротив цьому закону буде сильним! Та у разі успіху українські структури очистяться від кадрової спадщини радянських часів і значно послабляться позиції путінського Кремля в Україні. А що може бути важливішим на наступні кілька років?!
     Однак це ще не все. Необхідно розпустити СБУ, сформувати її заново, набравши нових людей. Пам'ятаєте, як було у хрущовську відлигу? Тоді викликали поіменно:
— Ти ким був до роботи в органах?
—  Вчителем.
—  Ось тобі матеріальна допомога, йди вчителюй.
«Як? — чую я здивовані голоси. — Адже СБУ підтримала Помаранчеву революцію. Та якби не вони!..»
Так, потрібно їм віддати належне. Восени 2004 року глава СБУ генерал І.Смешко та його оточення підтримали за кулісами опозицію, надавши їй чимало неоціненних послуг. А 28 листопада, коли до Києва рухалися війська МВС, керівництво СБУ зробило все можливе, щоб не допустити кровопролиття, яке цілком могло призвести до громадянської війни.
     Як же це розцінити? Юлія Тимошенко, наприклад, впевнена, що офіцери СБУ та І.Смешко зокрема, які стали на бік опозиції, вели «дуже складну гру» і просто зробили свій вибір. А ось начальник штабу В.Ющенка Рибачук вважає, що ці офіцери — «справді прихильники опозиції».
     Так, вони зробили свій вибір. Однак з яких мотивів? Через любов до Батьківщини? Через любов до українського народу? Повірити в це — все одно, що повірити в те, що в 41-му Сталін припинив арешти військових начальників, пошкодувавши їхніх рідних.
     Річ у тому, що нинішній контингент СБУ здебільшого має психологію злочинців. Це головне у психологічному портреті основної маси її співробітників, і саме це визначає справжню сутність цієї організації. СБУ спадкоємне — від КДБ УРСР — відповідальна (про сталінські часи я вже не кажу) за вбивство Алли Горської, Олекси Тихого, Василя Стуса, Валерія Марченка, Юрія Литвина, Ростислава Палецького, за загибель Василя Симоненка, Івана Світличного, Володимира Іванишина... За життя сотень інших борців з радянським режимом... Про це якось забули... А в СБУ ще досить багато працівників брежнєвсько-андроповського гарту...
     А у новітні часи? Вбивство київського журналіста Георгія Гонгадзе, донецького тележурналіста Александрова, голови НРУ В'ячеслава Чорновіла?.. Ах, це все не доведено? А що може бути доведено, якщо розслідування цих злочинів з першого ж дня контролює саме СБУ?!.
     А отруєння кандидата в російські президенти Івана Рибкіна, на якого здійснили замах з тією ж метою, що і на Віктора Ющенка: змусити його зійти з дистанції! Його отруїли в Києві, у самому центрі України, що зайвий раз засвідчує тісну змичку СБУ з путінськими спецслужбами.
СБУ, повторюю, необхідно розпустити і набрати заново. Це умова того, що нинішнім переможцям не потрібно буде повертатися на майдан Незалежності.
     Звісно, в СБУ є різні люди, і було б безвідповідально всіх мазати чорною фарбою. Проте не все так просто. Окрім колективної відповідальності за вже згадані злочини (з'ясування персональної відповідальності — справа прокуратури), над усіма співробітниками СБУ тяжіє одна закономірність: багаторічне перебування людини в рядах злочинної організації, та ще й узаконеної державою, не може не відбитися на її особистості.
     Скажете, це вже надмірне перестрахування? Однак йдеться ж про долю нації!
Усе це стосується і тих офіцерів, які підтримали Помаранчеву революцію, їм необхідно подякувати і ніколи не забувати про надану ними послугу. Проте не варто забувати й те, про що говорилося вище.
     До речі, серед тих співробітників СБУ, які підтримали Помаранчеву революцію, був і певний відсоток агентів, які мали на меті потрапити до демократичного табору, їх не могло не бути: всі спецслужби світу під час критичних протистоянь завжди підсилають своїх людей до потенційних переможців. Тут діє стандартна схема: майбутня «п'ята колона» в якісь моменти «героїчно» переходить на бік суперника.
     Зрозуміло, запропоновану тут реформу СБУ потрібно проводити поетапно. Однак це вже тема іншої статті.
Закон про люстрацію та розпуск теперішньої СБУ (без цього заява В.Ющенка на інавгурації: «Ми скинули вантаж минулого» залишається лише словами) перетрусили б українське суспільство до основ, оновили б його, вдихнули б у Помаранчеву революцію друге дихання. Це був би рішучий крок до повного розриву з радянським минулим — офіційна відмова від радянської ментальності. На роки був би запущений механізм повільного, але переконливого морального очищення.
     Можливо, тоді українці, політичне увійшовши до Об'єднаної Європи, уникли б ментальної інтеграції у західний бездуховний світ «суспільства споживання» і, як велика нація, пішли б власним історичним шляхом.
Хотілося б закінчити на оптимістичній ноті, однак...
     Якось у новинах RTVi я чув, як на якомусь збіговиську один з депутатів Держдуми сказав напівжартома: «Нам ще потрібно буде порушити питання про професіоналізм наших «професіоналів». Адже вони не того кого треба «грибами» нагодували! Передусім Юлію Тимошенко потрібно було «грибами» нагодувати!»
     Треба сказати, що В.Ющенку дуже пощастило! За планами замовників замаху, він повинен був стати повним інвалідом, не здатним продовжувати виборчу кампанію, а можливо, взагалі не повернутися до нормального життя. Вочевидь, отрута була стара, або хтось помилився в дозуванні.
     І ось чого я дуже боюся з боку вашого «найближчого стратегічного сусіда»: політичних замахів на життя та здоров'я ключових фігур Помаранчевої революції, і передусім — на Юлію Тимошенко. А тепер, коли Ющенко звернувся по допомогу до Г.Явлінського, я б і копійки не дав і за його здоров'я також.
Радянські чекісти, коли когось брали у серйозну розробку, насамперед намагалися отримати його історію хвороби, аби дізнатися, де він найнезахищеніший і як можна по ньому вдарити, аби не виникло жодних підозр. Цікаво, що після отруєння Віктора Ющенка Києвом поповзли чутки — буцімто у нього загострилася стара хвороба. Не варто, думаю, пояснювати, хто запустив ці плітки.
     Служба особистої безпеки впливових фігур у новій українській владі повинна бути укомплектована не так мордоворотами, як фахівцями з боротьби з отруєннями, з «нещасними випадками», «підозрілими» медичними помилками, «дивними» дорожньо-транспортними пригодами...
     Факт отруєння В.Ющенка свідчить про те, що ні він самий, ні його найближчі соратники до кінця не розуміють, з ким мають справу. І мені здається, що він зараз повторює помилку Б.Єльцина, коли спирається у своїй роботі на нинішню СБУ, нехай навіть і реорганізовану.
     Якщо, не дай Бог, нинішній радянсько-кучмівський КДБ не розженуть і не наберуть заново із зовсім інших людей, не пов'язаних ні з радянським КДБ, ні з пострадянською СБУ, то одного дня українці зрозуміють: вони живуть вже в іншій державі. Зовсім не в тій, у якій хотіли б!
     Ось тоді автори Помаранчевої революції знову розпочнуть боротьбу! Однак уже в інших умовах!.. 

Володимир КРИЛОВСЬКИЙ, незалежний журналіст
Нью-Йорк — Москва

Володимир КРИЛОВСЬКИЙ
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com