УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ НОВОЇ ЕПОХИ

Цими днями відбулася конференція «Україна на початку нової епохи», організаторами якої були Фонд «Демократичні ініціативи», Медіа-центр «Кандидат», МГО «Інтерньюз-Україна». У конференції, на якій обговорювалися важливі питання і проблеми в Україні, взяли участь відомі політики, громадські діячі та науковці. Пропонуємо вашій увазі короткі виступи учасників конференції.

Зокрема Василя КУЙБІДИ, заступника голови Народного Руху України, керівника апарату Центрального Проводу Руху, та Бориса ТАРАСЮКА, голови Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції,
директора Інституту Євро-Атлантичного співробітництва, голови Народного Руху України.

     Василь Куйбіда:
«Ми стоїмо на порозі, який розділяє дві епохи»
     «Ми стоїмо на порозі, який розділяє дві епохи», — зазначив Василь Куйбіда у своєму виступі і додав, що сьогодні держава і суспільство перебувають у трансформаційному періоді. На його переконання, Україна «має цілу систему конфліктів між державою і суспільством, між державою і людиною. Держава неефективна, бо неефективне саме державне управління. Тому мусимо дуже швидко створити нове ефективне державне управління, щоб мати інструмент реалізації усіх системних реформ».
     «За радянських часів головним завданням громадянина було народитися і вчасно померти. Усе інше брала на себе держава. Ми не хотіли будувати таку державу, але наприкінці минулого року з прикрістю констатували, що за 13 років значних змін не сталося. Ми й нині є заручниками дій групи людей, яким дозволили стати при владі. Вони з нами не рахуються, вони нас не слухають і не чують наших думок. Відбулося взаємовідчуження держави і суспільства», — наголосив політик.
     «Тому перш за все потрібно змінити парадигму стосунків між державою і суспільством. Влада має будувати партнерські стосунки відкрито і прозоро. Це означає, що інакше мусить функціонувати державний апарат, бо те, як він зараз функціонує, не сприяє порозумінню між державою і суспільством. Тільки співпраця разом з вивільненням енергії суспільства, кожного громадянина дає змогу вирішити проблеми, які стоять перед суспільством. І якщо у цій сфері нічого не зміниться, то всі наші намагання провести реформи кардинально нічого не змінять».
     Василь Куйбіда переконаний, що в центрі уваги держави повинна стояти людина з її інтересами. Держава сама створює умови для реалізації своїх інтересів через органи місцевого самоврядування або державної влади. Потрібно змінити ідеологію права, здійснити реформи, засновані на іншій ідеології.
     «Досі ми сором’язливо не вживаємо слово «нація», наклавши на нього табу. Про націю не можна говорити, поки не відбулося самоусвідомлення своєї окремішності. Гадаю, листопадові події минулого року дають підстави говорити про завершення процесу націотворення. Нація є. Хоча, як висловився один відомий політолог, нація — це щоденний плебісцит. Так само як і демократія», — зазначив Василь Куйбіда.

На думку заступника голови Народного Руху України, національні інтереси випливають зі світоглядних позицій. Повинна бути вироблена і певним чином інституйована концептуальна влада. Президент держави є Гарантом Конституції, бо в цій Конституції мають бути виписані світоглядні позиції, в які трансформуються національні інтереси.

«І вже тоді, витворивши національні інтереси, можна говорити про національну безпеку, бо її система покликана захищати наші національні інтереси. Якщо ми їх не розуміємо, то про яку національну безпеку говоримо? Це функція президента, і у новій державі президент мусить стати тим інститутом, який виробляє стратегію розвитку усієї держави», — наголосив Василь Куйбіда.

     Борис Тарасюк: «Україна має всі підстави, щоб стати провідною країною Європи»
     В Україні настає нова доба. Внаслідок Помаранчевої революції у суспільстві виникли нові реалії, які породили серйозні очікування і надії. Новому президенту і новій владі доведеться багато працювати над тим, аби виправдати високі очікування суспільства.
     Новий громадянин не дозволить, щоб внутрішня і зовнішня політика лишалися такими, як за режиму Кучми. Нова доба вимагає нових підходів. Як нові підходи можуть матеріалізуватися у сфері зовнішньої політики?
На мою думку, Президент Ющенко і його команда повинні у зовнішній політиці відійти від декларативності, непередбачуваності і непослідовності. Це мають бути ключові елементи зовнішньої політики.
     Можу запропонувати формулу, висловлену свого часу міністром закордонних справ Української Народної Республіки Шульгіним: «Зовнішня політика України має бути не просхідною, не прозахідною, а проукраїнською». Треба повернутися до головного пріоритету зовнішньої політики, в основі якої — український національний інтерес.
За нової демократичної України зовнішня політика, на мою думку, повинна повернути належне їй місце, подолати статус, нав’язаний попереднім режимом, — статус вторинності, обслуговування провладної верхівки, самого недолугого президента як «творця» зовнішньої політики і кланів, які його оточували.
     Зовнішня політика України повинна забезпечити реалізацію національних інтересів, стати одним з інструментів самоствердження української нації.
     На мою думку, зовнішня політика повинна базуватися на таких фундаментальних цінностях, як відстоювання інтересів українських громадян і взагалі національних інтересів. Зовнішня ж політика має бути послідовною і прогнозованою, відкритою і демократичною, ефективною у досягненні поставленої мети. Набути системного характеру і не реагувати на події, як це було за режиму Кучми, базуватися на системі національних інтересів і реалізовувати ці інтереси.
     Зовнішня політика має здійснюватися у конституційних і законодавчих рамках. Її слід вивести з площини нинішніх тіньових відносин і неформальних впливів, забезпечити ефективну взаємодію у трикутнику уряд — Президент — Верховна Рада. Міністерству закордонних справ необхідно повернути провідну роль у здійсненні і координації зовнішньої політики.
     Україна мусить суворо дотримуватися імперативної норми міжнародного права про дотримання міжнародних зобов’язань — Пакту Сунсерванда. Це має бути обов’язковим у системі наших взаємин, особливо перед міжнародними організаціями, з якими ми уклали цілу низку міжнародно-правових документів, де регулюється сфера демократії і прав людини.
     Повинен бути запроваджений суспільний контроль над здійсненням зовнішньої політики — без нього зовнішня політика залишиться сферою вузьких інтересів, на які не впливає громадянське суспільство. Усі актори громадянського суспільства — політичні партії, неурядові організації, засоби масової інформації — повинні мати вільний доступ до висвітлення діяльності зовнішньополітичного відомства, аби максимально професійно викладати мотивацію здійснення тих чи інших зовнішньополітичних кроків.
     Зовнішня політика мусить бути прагматичною, не декларативною, як це було за Кучми. Йдеться про реалізацію зовнішньоекономічних інтересів держави. Український бізнес має відчути різницю між старою і новою владою — що нова влада забезпечує зовнішньополітичними інструментами його інтереси, а не інтереси окремих кланів. Для цього треба якомога швидше завершити процедуру вступу до Світової організації торгівлі, що реально вже цього року.
     Для реалізації наших зовнішньоекономічних інтересів ми повинні широко застосовувати зони вільної торгівлі, зокрема й з Європейським Союзом. Ми повинні думати про перехід від експорту, переважно індустріального, до експорту послуг, що є загальносвітовою тенденцією.
     Уже цього року Україна може отримати статус країни з ринковою економікою, щоб убезпечити свій бізнес від дискримінаційних заходів в антидемпінгових розслідуваннях. Уже цього року можемо розпочати переговори про майбутню зону вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом. Реалізація цієї домовленості стане можливою відразу після вступу України до СОТ. Невдовзі ми продемонструємо конкретні досягнення у розвитку наших взаємин з Європейським Союзом і відповідність одній з частин Копенгагенського критерію — стабільності функціонування інститутів демократії.
     Ми повинні не лише говорити про своє бажання вступити до Євросоюзу, а конкретними кроками і всередині країни, і поза її межами довести, що народилася нова держава, яка по-іншому ставиться до своїх проголошених цілей.
     Я переконаний, що вже цього року ми можемо бути свідками кардинальної зміни ставлення до нас з боку і провідних країн ЄС, і Європейського Союзу в цілому. Ми повинні розпочати реалізацію плану дій, розуміючи його недосконалість, адже готувався він владою, яка відходить, а виконувати його треба новій владі.
Нам необхідно продемонструвати нашим партнерам, що Україна не лише хоче, а й може бути учасником глобальної системи безпеки. У цьому зв’язку потрібні активні і конкретні зусилля всіх міністерств, передусім Міністерства оборони і Міністерства закордонних справ, у тому, що стосується переведень наших взаємин з НАТО у площину набуття членства.

Для реалізації зовнішньополітичних цілей і завдань мають бути забезпечені і нові організаційні рамки. Треба створити в уряді структуру, яка відповідала б за координацію у напрямі європейської інтеграції.
Через зовнішню політику Україна повинна повернути собі авторитет, довести, що вона є послідовним учасником міжнародних відносин. Наша держава мусить стати одним з провідних учасників європейських процесів, повернути собі роль регіонального лідера, щоб стати однією з провідних країн Європи.