Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Травматологи до зими готові. а ви?

Наближається зима і ймовірність травматуватися зростає. Завідуючий поліклінічним відділенням Інституту ортопедії та травматології НАМН України Андрій Ковальчук вважає, що травматологи до зими готові.

— За понад 90-літню історію Інститут ортопедії і травматології НАМН України перетворився на справжнього флагмана в даній галузі медицини не лише в Україні, а й здобув належне міжнародне визнання. Тож яким є основні складові такого успіху?

— Наш Інститут був заснований у 1919 р. як «Будинок калічної дитини» та в часи його першого директора І.Фруміна (1919-1932) мав лише 2 клініки на 90 ліжок. І впродовж наступних десятиліть невпинно нарощував свій потенціал. Особливо значні якісні зміни в нашому лікувальному закладі сталися за нинішнього директора Інституту травматології та ортопедії подвижника своєї справи академіка НАМН України Георгія Гайка, який ось уже 23 роки очолює наш заклад. 

Нині в Інституті є 26 структурних підрозділів, з яких — 10 клінічні на майже 400 ліжок. Лише за останніх п’ять років в Інституті було створено цілу низку нових відділів, а саме: відділ реабілітації зі стаціонаром, відділ функціональної діагностики, відділ патології стопи і складного протезування, відділ спортивної та балетної травми. На базі Інституту функціонують 9 державних спеціалізованих науково-практичних центрів ортопедо-травматологічної допомоги на базі відповідних відділень. Загальна чисельність співробітників сягає більше 650 чоловік, з яких майже 140 працюють за розділом наука, та понад 500 — за розділом клініка. Серед науковців 1 — академік НАМН України, 14 — професорів, 25 — докторів та 48 — кандидатів медичних наук. За останні 5 років в Інститут прийшло поповнення із близько 40 талановитих молодих вчених. В останні роки Інститут виконав 4-и фундаментальні науково-дослідницькі проекти, 14 — прикладних та 2 теми — за програмою «Здоров’я нації». І в даний час виконує ще 8 вагомих науково-дослідних робіт. Хоча фінансування запланованих наукових проектів бажає бути кращим (отримали близько половини коштів від їх потреби).

 — Яким є творчий доробок ваших вчених?

 — За останні п’ять років нашими вченими було опубліковано майже 1400 наукових праць, з яких понад 500 — у вітчизняних та понад 50 — у закордонних наукових журналах, 16 методичних рекомендацій, 25 інформаційних листів, видано більше 20 монографії. Співробітниками Інституту було зроблено понад 800 наукових доповідей, з них близько 150 — на міжнародних та понад 300 — на загальнодержавних, конференціях, семінарах, засіданнях товариства ортопедів-травматологів.

 — Хотілося б більш детально почути саме про роботу очолюваного вами поліклінічного відділення Інституту?

 — Наш консультативно-поліклінічний відділ є структурним підрозділом Інституту і розрахований на 150 відвідувань в день. В зимовий період ми працюємо з повним, а то й переповненим завантаженням. В середньому щоденно до нас звертаються понад 50 дітей та більше 100 дорослих пацієнтів. Основний наш контингент це люди, які отримали різноманітні травми, а також пацієнти із захворюваннями (нерідко хронічного характеру)  опорно-рухового апарату. Діти, в основному, звертаються із вродженими вадами, набутими деформаціями, а також із хворобами запального характеру (остеомелітами, артритами) тощо.

— Чи в разі потреби складної операції люди можуть легко потрапити до Вас? Чи все ж таки їм доводиться чекати?

— Все залежить від стану хворого. Якщо в екстреному порядку треба його госпіталізувати, то там черги немає. Такі пацієнти госпіталізуються в той же день. Робиться повне обстеження й, за потреби, одразу ж проводиться оперативне втручання. А інші хворі госпіталізуються в плановому порядку. Для цього у нас створена спеціальна комісія, яка визначає порядок госпіталізації в залежності від стану хворого.

Які основні напрямки науково-практичної діяльності вашого Інститут ортопедії та травматології?

— Якщо виокремити основні напрямки нашої діяльності, то можна говорити про шість основних блоків проблем. Перш за все це рання діагностика й лікування дегенеративно-дистрофічних уражень, диспластичних захворювань суглобів та їх ендопротезування. Другий блок охоплює лікування хворих із наслідками тяжких травм. До третього належить діагностика, лікування та реабілітація пацієнтів з ураженнями та захворюваннями хребта. Четвертий напрям включає вроджені та набуті захворювання опорно-рухового апарату у дітей. П’ятий — медико-соціальні аспекти травм опорно-рухового апарату та їх наслідків і шостий — профілактику та лікування гнійних уражень кісток та суглобів.

 — З якими медичними й науковими установами України ви співпрацюєте?

 — Наш Інститут співпрацює майже із трьома десятками провідних науково-дослідних та експериментальних закладів МОЗ України, МОН України, НАМН України (Інститути: геронтології, нейрохірургії, невідкладної та відновної хірургії, патології хребта та суглобів, епідеміології та інфекційних хвороб, педіатрії, акушерства і гінекології), а також установами НАН України (Інститути: електрозварювання; проблем матеріалознавства; біохімії; надтвердих матеріалів; металофізики; хімії високомолекулярних сполук; проблем кріобіології та кріомедицини фізіології та Інститут ім. О.О. Богомольця;). Клінічні і наукові структурні підрозділи нашого Інституту є базою підготовки клінічних ординаторів, аспірантів та практичних лікарів зі всієї України, близького та далекого зарубіжжя. Окрім того на базі нашого Інституту проходять практичне навчання з травматології та ортопедії студенти Національного медичного університету імені академіка О.О.Богомольця, курсанти Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика та інших навчальних закладів.

Якими є міжнародні контакти вашого медичного закладу та які їхні результати?

— Впродовж останніх років нами було налагоджено співробітництво та укладено угоди з Познанським медичним університетом ім. К. Марчинського, Республіканським державним підприємством «НДІ травматології та ортопедії» МОЗ Республіки Казахстан, «Республіканським науково-практичним центром травматології та ортопедії» МОЗ Республіки Бєларусь, Поль­ською асоціацією ортопе­дів-травматологів.

З-поміж науковців нашого Інституту є чимало членів Американської академії хірургів-ортопедів (AAOS), Міжнародного товариства ортопедів-травматологів (SICOT), Міжнародної асоціації малоінвазивної хірургії та артроскопії (ISAKOS), Європейської асоціації травматології та невідкладної хірургії (ESTES), наукової ради журналу «The Journal of orthopedics trauma surgery and related research» Польського товариства ортопедів-травматологів та журналу «Остеосинтез» (Росія).

За останні п’ять років співробітниками Інституту було захищено 36 кандидатських та 2 докторські дисертації й сьогодні продовжує виконуватись 8 докторських та 20 кандидатських дисертацій.

 — Які інноваційні технології та перспективні наукові проекти передбачається досліджувати у вашому Інституті?

 — Серед наших перспективних наукових досліджень можна виокремити, перш за все, вдосконалення ендопротезів, вітчизняного виробництва (із застосуванням кераміки й метал-металевої пари тертя) та розробку фіксаторів для остеосинтезу із максимально наближеними до кісткової тканини механічними властивостями.

— Чи розробляються особливі методики лікування дітей?

— Так ми працюємо над створенням технологій ортопедичного лікування дітей із недосконалим остеогенезом, зокрема застосуванням сучасних маркерів метаболізму кісткової тканини, яке дозволяє призначити та у подальшому коригувати медикаментозну терапію як підготовку до оперативного лікування маленьких пацієнтів. Досить перспективними в подальшому може бути використання «на виріст» титанових телескопічних конструкцій вітчизняного виробництва (виготовлення «Мотор-СІЧ»), які дозволяють успішно проводити оперативні втручання у дітей в період їхнього інтенсивного росту. В нашому Інституті також була розроблена методика V-подібної резекції стопи, яка дозволяє коригувати декомпенсовану порожнисту стопу з 5-річного віку без порушення росту стопи і кінцівки.

— Вважається, що частіше травмуванню опорно-рухового апарату піддаються люди похилого віку...

 — У подібних випадках особливу увагу ми приділяємо розробці диференційованого хірургічного лікування протрузій та гриж міжхребцевих дисків у поєднанні з нестабільністю поперекового відділу хребта. Впроваджуємо методики імплантації матеріалів разом з антибіотиками для проведення локальної антибактеріальної терапії при хронічному остеомієліті та інфекціях, пов’язаних з імплантацією. Застосовуємо клітинну терапію й фактори росту в лікуванні дегенеративних ушкоджень сухожилків, суглобового хряща та несправжніх суглобів кісток. Широко використовуємо збагачений тромбоцитами фібриновий гель для оптимізації перебігу формування й відтворення кісток.

— А чи є в арсеналі ваших фахівців якісь особливі технічні новинки, які варто запроваджувати й в інших лікувальних закладах, подібного профілю?

— З-поміж останніх інновацій в нашому Інституті створено сучасний апарат зовнішньої фіксації переломів кісток у потерпілих із політравмою (апарат отримав дозвіл МОЗ України на серійне виробництво). А також разом з Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України розроблено ендопротез для первинного і ревізійного ендопротезування та розпочато його серійне виробництво. Удосконалено хірургічне лікування деформацій грудної клітки із застосуванням розробленого в Інституті фіксатора. Розроблена та впроваджена малоінвазивна пункційна методика діагностики та лікування гематогенного остеомієліту хребта. У нас вперше було застосоване оперативне лікування діабетичної остеоартропатії стопи в гострий період патологічного процесу, що забезпечує хороший анатомо-функціональний результат та скорочує терміни лікування. Загалом же нашими фахівцями за останні п’ять років було одержано 85 патентів, розроблено 26 нових технологій, проведено 127 випробувань медичних виробів, розроблено 52 інструкції з їх медичного використання.

— Авторитет вашого Інституту в Україні незаперечний, тож тисячі українців, які потребують відповідної консультації або лікування, прагнуть потрапити до ваших фахівців. Як ви справляєтеся із таким потоком пацієнтів?

— За останній п’ятирічний період у поліклініці Інституту отримали консультацію понад 175 тис. хворих. У стаціонарних умовах за цей час було проліковано близько 30 тис. пацієнтів. Нами було виконано понад 27 тис. різноманітних операцій (хірургічна активність — 77%). Лише у минулому 2011 р. так званий план виконання ліжко-днів було перевиконано на 107%. При цьому тематичні хворі становили у нас 88%. Для виконання й перевиконання поставлених перед нами завдань поряд із державним фінансуванням також було залучено чимало позабюджетних кошті, частка яких в усіх господарських витратах Інституту перевищила 80%.

— Чи існують сезонні коливання напливу пацієн­тів?

— Ну звичайно, травматологія залежить від  пори року, адже щороку взимку спостерігається суттєве збільшення травматизму. В зимовий період в основному травмуються літні люди через ослаблену кісткову систему. У старших людей також може спостерігатися потоншання кісток та зменшення мінеральної щільності кістяка й маси кісткової тканини,  що пов’язане з остеопорозом,  остеопенією тощо. Тому в старшому віці люди повинні бути досить обережними, щоб не оступитися, не робити різких рухів, і особливо під час ожеледиці. Для цього слід уникати самостійних прогулянок на слизьких тротурах і дорогах, підбирати відповідне взуття та дотримуватися правил дорожнього руху. Адже взимку навіть досвідчені водії не завжди можуть вчасно зупинити свій автомобіль.

— Це все стосується, так би мовити, пішоходів. А як справи взимку з автомобілістами?

— Кількість травмованих водіїв взимку також зростає. Особливо за перших морозів та ожеледиці на дорогах. Чимало автомобілістів не встигають «переобути» зимові шини та й взагалі призвичаїтися до небезпечних дорожніх умов: слизької поверхні доріг, снігових заметів, обмеженої видимості тощо. Крім того, безглуздий ризик на дорозі в зимовий період не має ніякого виправдання. Адже намагаючись зекономити хвилини, людина втрачає тижні й місяці свого життя на лікування.

 — Чи доводиться вам виправляти лікарські помилки ваших колег-хірургів, яких вони припускаються на місцях?

 — Так, і це не поодинокі випадки. Хоча разом з тим  бувають не стільки лікарські помилки, скільки непередбачувані супутні подальші ускладнення. І їх потрібно відрізняти, бо ускладнення можуть траплятися незалежно від лікаря і від проведеної операції. В залежності від того, яке це ускладнення, якщо не запального характеру, то такі хворі розподіляються по інших клініках. А у випадку виявлення складних та непередбачуваних ускладнень, ми таких пацієнтів вже відправляємо до наших фахівців. Особливо тяжкими є ускладнення запального характеру. Для їхнього діагностування та лікування у нас є спеціальне відділення кістково-гнійної хірургії, де проводиться імунологічне, бактеріологічне та інші обстеження. А потім призначається відповідне лікування і виправляються ті помилки й ускладнення, які були допущені або виникли на попередніх етапах. Що ж стосується унікальних операцій, то можу згадати випадки, коли ми лікували пацієнтів, у яких в результаті усяких ускладнень виникли, наприклад, укорочення кінцівок (буває до 10, а то й до  19 сантиметрів).Лікування таких дефектів потребує багато праці і терпіння як з боку пацієнта, так і з боку хірурга.

— Чи проводиться у вас подальша реабілітація хворих з проблемами опорно-рухового апарату?

— У нас для цього є окреме відділення на сорок ліжок. Після операції, через 2-3 дні хворого переводять у відділення реабілітації, де за ним спостерігає той же хірург, який його прооперував. Окрім того, у відділенні також є денний стаціонар. Де хворий може цілий день приймати різноманітні необхідні процедури (фізпроцедури, ванни, різноманітні переливання, масажі, ін’єкції, займатися лікувальною фізкультурою), а на ніч може йти додому.

— Хоча ваш Інститут вважається справжнім лідером ортопедичної і травматологічної науки нашої держави, все ж які проблеми та перспективи ви бачите у вашій подальшій діяльності?

— Вважаємо, що саме через наш лідерський статус нам слід збільшити кількість фундаментальних досліджень у науковій роботі Інституту. Активніше оновлювати те застаріле обладнання, яке ще подекуди збереглося в окремих лабораторіях. Попри помітну міжнародну співпрацю, нам слід активізувати роботу по залученню міжнародних грантів та суттєво збільшити кількість молодих спеціалістів, які б пройшли стажування в передових закордонних наукових центрах. Потребує також оптимізації й структурне вдосконалення нашого Інститут, а саме створення окремого відділення травматології та активізація роботи створеного в нас спінального нейрохірургічного центру. Адже вже давно назріла необхідність комплексного підходу до вирішення питання спінальної нейротравми на державному рівні. 

— Я дякую вам за цікаву й корисну розмову та бажаю колективу вашого Інституту успіхів у такій нелегкій і благородній справі.

Загалом очевидно, що без роботи хірурги-травматологи в Україні найближчим часом не залишаться. Адже аварійність на наших дорогах чи не найвища в Європі — у нас щоденно в ДТП гине близько 15 та травмується близько 100 осіб. Окрім того, рівень виробничого травматизму у 8 разів перевищує аналогічні показники у країнах Європейського Союзу. А профілактиці різноманітних форм травматизму в Україні, приділяється, явно недостатня увага. Та й загальна ситуація із станом здоров’я українців бажає бути кращою. Адже, на думку фахівців, в Україні та й загалом у світі останнім часом простежується фактично епідемія остеопорозу, що полягає в аномальному порушенні мінеральної щільності кісток людини.

Розмову вела
Ярослава Гурбик
Фото автора

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com