ПІДЗЕМНА ЄВРОПА: ХТО БУДУВАВ ЦІ ТУНЕЛІ?

Про те, що в Європі існують дивні тунелі, відомо ще з ХІХ століття, коли учені проникли в перший з них. Але відтоді підземель відкрито стільки, що й не злічити. У деяких європейських країнах виявлено по 500-700 підземних катакомб, розташованих на глибині декількох десятків метрів.

Багато печерних ходів переходить один в один. Нині вже говорять про добре сплановану гігантську підземну мережу.

Ця мережа спантеличує навіть досвідчених учених. Хто її створив? Навіщо поклав стільки праці і часу? Коли? На ці запитання відповідей доки немає.

На думку німецького археолога доктора Генріха Куча, який нещодавно випустив книгу під інтригуючою назвою «Секрети підземних дверей в стародавній світ», тунелі з’явилися ще в кам’яному столітті — більше 12 тисяч років тому, оскільки вони, як правило, розташовані поряд із стоянками людей того часу.

Виявляється, древні люди були одержимі будівництвом підземних ходів, які були різними за об’ємом: від вузьких лазів до справжніх тунелів.

 Генріх Кущ стверджує, що 12000 років тому Європа нагадувала голландський сир. Протяжність підземних ходів, виритих древніми людьми, приголомшує. У деяких європейських країнах виявлено сотні катакомб, розташованих на глибині декількох десятків метрів. Багато хто з них переходить одна в іншу. Розгалуджена під­земна мережа тягнетьсяпо лінії Шотландія — атлантичне узбережжя Франції —Середземне море — Туреччина.

Нещодавно в Німеччині вдалося знайти підземелля завдовжки 700 метрів, що збереглося ймовірно з ка­м’яної доби. 350-метровий тунель виявлений також в Австрії. Практично під кожним древнім поселенням були підземні ходи. Ймовірно, з їх допомогою люди могли безпечно пересуватися від одного села до іншого — незалежно від ворогів або негоди.

Кущ вважає, що раніше підземна мережа була ще більшою, але частина її поступово зруйнувалася. Або ще не знайдена.

Тунелі, на думку археолога, викопали європейці кам’я­ного століття. Начебто  з простою метою — для захисту від ворогів і хижаків. Адже люди не могли довго перебувати у такому вузькому тонелі під землею, вони там пересувалися або ховалися. А 70 сантиметрові ходи дозволяли пересуватися досить швидко. Очевидно були і більш просторі приміщення, де можна було переховуватися тривалий час.

Опоненти Куща з числа інших серйозних дослідників розділяють його ідеї про захисну функцію тунелів. Але не згодні з часовою ідентифікацією споруджених ходів. Мовляв, ходи рили набагато пізніше. Але коли точно, єдиної думки немає. Варіанти — від тисячоліття до нашої ери до позаминулого століття. І ніхто не може довести, що саме він правий.

З несерйозних гіпотез випливає, що дір в європейських надрах наробили міфічні гноми, легенд про яких повно в місцевому фольклорі. До речі, в Австрії катакомби так і називають «діри гномів».

Розміри тунелів (70 сантиметрів у висоту) опосередковано підтверджують «ненаукову теорію» про гномів. Ймовірно, що маленькі на зріст люди таки існували в природі: часто тунелі сполучені ходами діаметром усього 40 сантиметрів, в які ледве може протиснутися сучасна людина. Але ж такими вузькими ходами треба було ще й досить швидко рухатися!

Найдивніше те, що про підземну Європу немає жодної згадки в письмових джерелах минулого. Наче існування мережі тунелів спеціально тримали в секреті упродовж віків.

Не виключено, що підземелля служили і культовим цілям. Не випадково із зародженням християнства, храми і каплиці прагнули будувати на місці виходу на поверхню мережі підземних ходів. Тим самим церковники наче «запечатували» усе «зло», яке могло скупчитися в пітьмі надр за довгі роки.  Церква боялася  язичницької спадщини, або, можливо, таким чином усувався  вплив конкуруючої релігії. В середні віки древні ходи також вважали «воротами в пекло».

Скільки таємниць зберігають багатокілометрові підземелля, особливо у великих містах і говорити марно. Скільки артефактів минулого могло осісти у надрах, теж не піддається аналізу. Про скарби навіть не варто говорити. Чи є надійніша схованка ніж хитро розгалуджений підземний хід?

Судячи з усього, колись під Європою кипіло інтенсивне підземне життя. 

Вже є дані радіовуглецевого аналізу: баварським тунелям близько 1500 років. Є й пізніші, середньовічні підземні сполучення.   Про одні було відомо давно, інші, як Ердшталь, були відкриті випадково (корова паслася на альпійському схилі і раптом провалилася під землю). Уже наголошувалося, що наявність підземних сполучень не надто афішувалася у всі часи: їх існування часом трималося в суворій таємниці. Жодна історична дисертація на цю тему поки що не написана.

І це тоді, коли 700 подібних тунелів було знайдено тільки в Баварії, а також близько 500 в Австрії. Народ давно охрестив їх химерними назвами: «діра гоблінів» або «печера мандрагори». Іноді в печерах попадаються рельєфи, як приміром недалеко від міста Ліндау на Боденському озері. На ньому зображений гоблін з хвостиком. Може, міфи про гномів (карликів, хоббітів, гоблінів) дійсно мають реальний грунт.

Деякі саги розповідають, що ходи входили до складу довгих тунелів, які сполучали замки Європи.

У європейських тунелів, як правило, однакова скле­пін­часта конструкція, висота близько 70 сантиметрів. (Можна тільки уявити як важко було пересуватися ними. Спробуйте навприсядки пройти хоч би десяток метрів. І на колінах рухатися довго неможливо. Дихати там теж важко і тривалу облогу не витримаєш). 

Деякі експерти вважають, що мережа була способом захисту людини від літаючих хижаків, а інші думають, що деякі з пов’язаних тунелів використовувалися як переходи, щоб ними можна було безпечно подорожувати, незалежно від воєн, загрози грабіжників і навіть примх погоди. Очевидно, що такий спосіб пересування під землею (попри незручності) був надзвичайно популярний. Щодо версії про існування загрози з неба, то мають на увазі міфи про драконів і  боротьбу з ними. Але поки що достовірних артефактів про цю боротьбу так і не знайдено і драконоборство лишається для археологів-практиків частиною естетичної картини доби середньовіччя. Таким собі чудовим міфом.

Безліч тунелів з часом засипалася людьми, або під час бойових дій входи в них свідомо замурувалися або підривалися з метою безпеки. Тому встановити точну карту усіх маршрутів — справа марна.

За матеріалами
інтернету підготував Андрій ГУСЄВ