Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Правда і вигадки

Після здобуття незалежності ми хочемо знати справжню історію України. Саме справжню, яка опирається на документи і знахідки, а не ту, що писалася на замовлення імперськими істориками в різні часи протягом останніх 800 років.

Сьогодні ведеться багато історичних досліджень. Цікаві знахідки зробив російський історик Мурад Аджи. З дозволу автора пропонуємо читачам його висновки про хрещення Київської Русі. Багато туману в історії з християнізацією Київської Русі. Тут трохи не все — здогадки й припущення. В тому числі і сама дата хрещення. Суперечки про неї ведуться не перший рік. Хоча відомо, офіційно акт християнізації припадає на 449 рік, коли на Ефеському церковному соборі була заснована Скіф­ська єпархія, куди входив і Київ. Але цей факт, як неважко здогадатись, не узгоджується зі слов’янським початком російської історії, через це й знадобилась вигадка про Андрія Первозванного, який начебто хрестив ще ненароджену Русь. (Цей міф з’явився, очевидно, в ХІІ столітті). Але про діяння апостола Андрія авторитетно повідомляється в «Історії» Євсевія Кесарійського з посиланням на Оригена. Проте йдеться там лише про відвідування ним Скіфії. («Скіфія» у греків слово збірне, скоріше  географічного відтінку, ніж історичного чи етнографічного. Так називали вони землі, що лежали на північ від Чорного моря, і народи, які заселяли їх. Греки «через своє неуцтво» (вислів Н.М.Карамзіна) називали кельтами й скіфами не одноплемінні народи(!), а все населення іншої Європи — Західної чи Східної). «Подорож» святого Андрія по Давній Русі, за влучним висловом  відомого німецького історика Л.Мюллера, викликає тільки посмішку. Невтомний Мюллер у книзі «Хрещення Русі» дослідив, як створювалася ця легенда. Лише неосвіченість надихала її творців. Слов’янам потрібне було своє історичне коріння. Ось і обростала подробицями «подорож» святого апостола Андрія по Русі. Німецький історик обчислив дату появи першого варіанту «подорожі». Це — часи Володимира Мономаха, а якщо точніше, то — 1102 рік.

Звідки прийшла на Русь ця явна вигадка? Із Візантії. Там теж склали легенду про апостола Андрія, який начебто побував на місці  майбутнього Константинополя і який начебто заснував тут першу християнську громаду. Але у Візантії про його «прихід» згадували все-таки рідко.

Історична наука не має відомостей про те, хто стояв на чолі руської Церкви, якою мовою велося богослужіння, як проходило хрещення Русі, де воно відбувалося. Категоричність усіляких тверджень тут недоречна. Тому що невідомо все! Але археологи довели — храми були в Києві задовго до  офіційної дати хрещення Русі. Наприклад, храм Іллі Пророка на річці Почайній, про який згадували і Мюллер, й інші автори. Були храми, але які?.. Для кого велась там служба?

Храми були і після захоплення міста Хельгом (Олегом). Тоді, в  882 році, за століття до офіційної дати хрещення Русі, цей варязький князь нав’язував киянам свою віру богу Одину, але вони стійко чинили опір, зберігаючи  вірність Богу Небесному — Великому Тенгрі.

Не через це і назвали українців «хохлами» — за особливу душу,  за її прихильність до Бога. Слово «хохол» з тюркської перекладається величним «син неба». Наперекір страхові й смерті «сини неба» збиралися на острові святого Георгія, відвідували храм святого Іллі на річці Почайній...

 

Підготував і переклав
Василь Копистко

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com