Місце, де відпочиває душа

Дістатися з Києва до Корсуня-Шевченківського, що на Черкащині, можна двома шляхами: або рухаючись через Канів лівим берегом Дніпра, або правим у напрямку на Миронівку. У будь-якому випадку це буде понад 130 км дороги, але ці незручності забуваються, коли ви побачите це затишне провінційне містечко над Россю. Корсунь — давнє прикордонне місто Київської Русі (відігравало важливу роль в обороні від половців) — свою назву отримав з легкої руки священиків, які були вихідцями з древнього Херсонеса. Корсунь здавна відомий своїми непримиренними до несправедливості мешканцями, які підтримували великі повстання проти поляків на чолі з Тарасом Трясилою, отаманом Павлюком. Тут відбулася грандіозна Корсунська битва, де Богдан Хмельницький розбив польську армії. В XVIII ст. Корсунь був одним з центрів повстання гайдамаків. А у 1944 р. радянські війська влаштували тут німцям славнозвісні «Канни на Дніпрі», де в пень посікли кілька досвідчених гітлерівських дивізій. Зараз буревії історії, здається, назавжди відступили від міста, полишивши у спокої і його нечислену громаду. Щоб обійти і подивитися усі цікавинки, дня буде мало. Рось — родзинка Корсуня. Річка тут прискорюється, долаючи численні пороги і тіснявину скель. Колись бурхлива у повінь Рось «воювала» з містом, затоплюючи і підмиваючи його. Але нині Умань забирає велику кількість води з Росі для потреб міста і рівень цієї колись повноводної річки невблаганно падає. Зникає риба, птаство, рослинність. Проте це біда всіх наших малих рік... Проте, ще залишилися крихти і для наших дітей. Вони безшабашно стрибають зі скель у прозору воду, печерують рибу, катаються на човнах. Одним словом — ВОЛЯ! Дивом пережив війни палац князя Лопухіна, що височіє на скелястому березі. Тут зараз краєзнавчий музей та музей Корсунь-Шевченківської битви. Цікавий до історії знайде тут дуже багато автентичних експонатів. Напрочуд чисто, затишно. Відчувається, що туристів тут чекають... Перед входом до палацу простора автостоянка. Квитки на всі об’єкти по 10 грн. Залишаю містечко повний вражень і тривоги: ех, не втратити б таку красу...

Фото і текст Андрія ГУСЄВА.
Спеціально для «Персоналу Плюс»