Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Батько Махно і брати Пархоменки

Життєві шляхи Нестора Махна і Олександра Пархоменка перетнулися двічі. Вперше у 1918-му в коридорах Кремля під кабінетом Леніна. Пархоменко прибув з Царицина з рапортом від тов. Сталіна, а Махно — з бунтівного волелюбного Гуляйполя. Тоді вони розминулися, хоча більшовицький вождь прийняв обох. Але в різний час.

Вдруге і востаннє Пархоменко і Махно здибалися в січні 1921-го року на Черкащині. Червоний начдив, кавалер двох орденів Бойового Червоного Прапора вляпався, як останній салага, — без єдиного пострілу втрапив у полон до махновців, яких мав переслідувати і знищити. Та ще й з усім своїм штабом втрапив.

Досить довго радянська пропаганда намагалася протиставити ці історичні постаті. Тому що принизити чи замовчати військовий і політичний талант Нестора Махна не вдалося. Народ відмовлявся його забути. Відтак почали клепати «українського Чапаєва» — спочатку з батька Боженка. Але навіть непересічного таланту Олександра Довженка не вистачило, щоб підняти київського столяра-алкоголіка вище рівня Сірка-Сєркова з «За двома зайцями».

Тоді взялися за начдива О.Пархоменка. Один із кращих радянських стилістів Всеволод Іванов сотворив грубезний роман, а класик українського радянського кіно Луков відзняв по ньому кінофільм. Портрет колишнього козачка луганського поміщика Ільєнка прикрасив усі ленінські кімнати у школах та військових частинах. У самому Луганську спорудили три пам’ятники герою, мало не в кожному місті з’явилася вулиця Пархоменка. Плюс колгоспи, радгоспи, школи, катери і пароплави імені того самого...

І сталося те, що сталося. Міфічний Пархоменко витіснив живого. У Вікіпедії, приміром, чотири рядочки біографії начдива і безліч посилань на фільм та книги про нього. А насправді у нього була типова біографія червоного командира: голодне дитинство у сім’ї сільських люмпенів, раннє сирітство, служба козачком у поміщика Ільє­нка. До речі — сина ректора Казанського університету, який викинув з вузу юного Володю Ульянова з вовчим квитком за революційні забави. Цікаве сплетення доль!

Потім старший брат забрав Сашка до Луганська, він працював на патронному заводі, зійшовся з більшовиками, врятувався від каторги завдяки Пе­ршій Світовій війні, де нічим не відзначився, разом із Ворошиловим та Артемом створював самопроголошену Донецько-Криворізьку Радянську республіку, котру через три місяці ліквідували після грізного ультиматуму Леніна. У 1920-му році Пархоменко командував дивізією у Першій Кінній, яка відзначилася, зокрема, єврейськими погромами на Галичині. Серед червоноармійців мав репутацію неврівноваженого неві­гласа, швидкого на розправу. Обидва ордени Червоного Прапора заробив за жорстоке придушення селянських повстань проти насилля більшовиків. Одне слово — нічого видатного.

У січні 1921-го року дивізія Пархоменка мала оточити і знищити збро­йні сили Нестора Махна. Сталося все з точністю до навпаки. На допиті у Махна полонений Пархоменко випрошував собі життя, божився, що він є анархістом від народження і просив прийняти його під чорні прапори матінки-анархії. При цьому посилався на свого молодшого брата-анархіста.

Радянські цензори до­бряче почистили відпо­відні архівні справи. Про молодшого Пархоменка відомо дуже мало. Навіть імені не встановили. Він був ідейним анархістом, ще в 1917-му році заснував і очолив Конфедерацію Анархістів України. В армії Махна командував полком. Не раз кликав брата повернути зброю проти більшовиків, але Олександр згадав про це тільки перед обличчям смерті.

У начдива Пархоменка не було шансів. Тому, що він свого часу по-підлому під час мирних переговорів убив одного з соратників Махна, старого анархіста Максюту, котрого сам Нестор Іванович шанобливо звав Батьком. Відтак — Пархоменка розстріляли тут-таки після допиту. Його молодший брат невдовзі загинув у бою з червоними, прикриваючи відхід Нестора Махна за кордон.

Двоє синів Олександра Пархоменка дослужились у радянській армії до генеральських чинів.

 

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com