Хто розкрадає гроші арештантів?

Державний департамент України з питань виконання покарань у величезній кількості закуповує продукти харчування. Проте, як засвідчують матеріали досліджень, майже 90 % продуктів харчування закуплено з лобіюванням інтересів певних комерційних структур. Хто ж розкрадає гроші для арештантів? «Любі друзі» у погонах, івано-франківський клан»...

Матеріали перевірки Департаменту міжвідомчою урядовою комісією

Останнім акордом могла бути урядова перевірка діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань, здійснена міжвідомчою комісією, яку очолював перший заступник міністра юстиції України попереднього уряду В.Бондик (17 — 28 вересня 2007 року). Читаючи «Акт за результатами перевірки, проведеної міжвідомчою комісією», цей чималий за обсягом документ, знаходиш достатньо аргументів, які засвідчують і невідповідність посадовців посадам, які вони обіймають, і зловживання службовим становищем, і прояви корупції, фінансові порушення.

Попри те, що комісія працювала за статичним бюрократичним сценарієм (вивчення лише наданих документів), без зустрічей з працівниками установ виконання покарань та їх, бодай анонімного, опитування, без зустрічей із засудженими, особливо тих установ, де недавно відбулися резонансні події та де брутально порушувалися права людини, без спілкування з правозахисними організаціями та незалежними експертами, отримана інформація буде цікавою широкому загалу.

Наведемо лише деякі уривки з Акту.

1. Комісія встановила, що керівництво Департаменту 1 рік і 4 місяці працювало без затверджених функціональних обов’язків, що, по суті, не давало за той час можливості притягти керівників до відповідальності за провали у роботі, бо вони ні за що фактично не відповідали.

2. Було зазначено, що неналежно здійснюється робота з приведення нормативно-правових актів Департаменту у відповідність до чинного законодавства (читай: закон сам по собі, а наші нормативні акти — самі по собі).

3. Засідання колегії Департаменту мають ухил до розгляду проблем переважно виробничо-господарського характеру (а де ж розробка концепції та дорожньої карти реформи, нормотворчої діяльності, аналізу дотримання законності та прав засуджених осіб, робота з персоналом, розвиток науки та освіти, про що так часто керівники говорять у своїх публічних виступах, але не обговорюють на своїх засіданнях).

4. Головне Контрольно-ревізійне управління, яке проводило перевірку діяльності суб’єктів господарювання, виявило лише у ІІ кварталі 2007 року фінансові порушення, які призвели до втрат на суму 7,9 млн грн (серед них видатки з порушеннями законодавства, нецільові витрати). Також виявлено порушення у закупівлях на загальну суму 21,1 млн гривень.

 

Якщо вже ми торкнулися фінансових порушень, за які в цивілізованих країнах негайно звільнили б керівників усіх рівнів, то наведемо висновки перевірки, здійсненої Тендерною палатою. Даруйте, за надмірну деталізацію, але вона варта оприлюднення:

«ДОВІДКА про факти порушення Державним департаментом України з питань виконання покарань та підпорядкованих йому виправних закладів вимог Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»

(З експертними коментарями)

Дослідженням державних закупівель, здійснених Державним департаментом України з питань виконання покарань та підпорядкованими йому виправними закладами, Тендерною палатою України встановлено грубі порушення вимог чинного законодавства на загальну суму 217,98 млн грн.

Слід зазначити, що Державний департамент України з питань виконання покарань та підпорядковані йому виправні заклади у величезній кількості закуповують продукти харчування. Проте, як засвідчують матеріали досліджень, майже 90 % процедур закупівель продуктів харчування здійснено з лобіюванням інтересів певних комерційних структур та надання їм права розпоряджатися державними коштами в значних обсягах.

Так, Державний департамент України з питань виконання покарань передбачив при закупівлі риби (кілька, тюлька, камса, бичок заморожені та солені на заплановану суму 4 480,0 тис. грн) переможця — не тільки учасника, тендерну пропозицію якого в результаті оцінки визнано найкращою та акцептованою, а й інших учасників за максимальною кількістю балів. Крім того, методика оцінювання передбачає одночасне оцінювання всіх тендерних пропозицій, а не окремого лоту, який становить 350 тонн. Тобто, з одного боку, Замовник надає можливість учасникам подавати тендерні пропозиції з окремих частин закупівлі, а з іншого — методика оцінки не передбачає оцінювання окремих частин закупівлі.

Отже, Замовник вже при складанні тендерної документації передбачив необ’єктивну й упереджену методику оцінки тендерних пропозицій.

І, як результат, Замовник здійснює закупівлю риби (кілька, тюлька, камса, бичок заморожені та солені) із зайвим використанням державних коштів на загальну суму 1 330,0 тис. грн.

Аналогічно, Департамент, закуповуючи крупи та рибу (сардини, сардинела, ставрида, скумбрія заморожена) на очікувану суму 2 400 тис. грн, витратив 2 880 тис. грн.

Такі дії тендерного комітету Департаменту свідчать про розтрату державних коштів внаслідок зловживання службовими особами своїм службовим становищем, що містять ознаки суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Проведені Тендерною палатою України дослідження у сфері державних закупівель свідчать: одна з причин нанесення державі збитків при проведенні закупівель — це те, що Державний департамент України з питань виконання покарань не здійснює, порушуючи свої функції, попереднього вивчення та аналізу ринку, і цін на ньому.

Як наслідок, відсутність такої інформації у кожному другому випадку проведених торгів призводить до акцепту цінових пропозицій учасників за «найменшою ціною», яка значно перевищує середньоринкову, що діє на ринку на час проведення торгів. Так, Департаментом під час придбання цукру (6 лотів) очікуваною вартістю 6 300 тис. грн внаслідок здійснення закупівлі за завищеними цінами завдано державі збитків на суму 1 680 тис. гривень.

Також Дніпропетровська виправна колонія № 89, закуповуючи продукти на очікувану вартість 390 тис. грн, внаслідок здійснення закупівлі за завищеними цінами завдала державі збитків на суму 17,1 тис. грн.

Інший випадок. При проведенні Департаментом процедури закупівлі круп в асортименті очікуваною вартістю 3 200 тис. грн. Замовник закупив крупи із зайвим використанням державних коштів на загальну сум 1 401 тис. грн. Так, порівняно з аналізом цін попередньої процедури закупівлі крупи, здійсненої Замовником у ІІ кварталі 2007 року, з цінами цієї закупівлі, встановлено збільшення цін майже на 100%, в той час як протягом ІІІ кварталу 2007 року ціни на крупу по Україні збільшилися в середньому на 20%.

Іншим досить поширеним явищем корупційної діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань та підпорядкованих йому виправних закладів є визначення переможця торгів на власний розсуд, незважаючи на норми та положення вимог чинного законодавства.

Протягом 2007 року встановлено перевищення суми договору над очікуваною вартістю на загальну суму 1 741,95 тис. грн.

Зокрема, при закупівлі риби (кілька, тюлька, камса, бичок заморожені та солені) очікуваною вартістю 3 840 тис. грн, зайве використано коштів на суму 370 тис. грн.

При проведенні Одеською BK №14 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області процедури закупівлі свіжих овочів очікуваною вартістю 180 тис. грн встановлено, що переможцем торгів обрано Підприємство Одеської виправної колонії №14 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області. Підприємство Одеської виправної колонії № 14 не є виробником свіжих овочів у тих обсягах, які реалізовують. Воно фактично посередник. Основний вид економічної діяльності підприємства Одеської виправної колонії №14 — виробництво металевих конструкцій.

Аналогічно, при проведенні Замковою BK 58 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області «тендеру» із закупівлі борошна пшеничного ІІ гатунку (130 тонн), круп в асортименті (30 тонн) очікуваною вартістю 183 тис. грн переможцем стало підприємство цієї установи. Основний вид його діяльності — виробництво теслярських та столярних виробів!

Що далі, то частіше «опановуються» нові види маніпуляцій у сфері державних закупівель. Зокрема, систематично до участі у торгах допускаються суб’єкти господарювання, які є пов’язаними особами, що призводить до масового здійснення фіктивних процедур відкритих торгів зі зниженням ціни, внаслідок домовленості щодо визначення цін тендерних пропозицій, незастосування кроків зі зниження ціни тощо.

Так, Державне підприємство «Департаментсервіс» при закупівлі борошна пшеничного в асортименті очікуваною вартістю 1 300 тис. грн не відхилило і допустило до оцінки тендерні пропозиції учасників, між якими простежується тісний зв’язок.

Те ж саме і з Райківецькою виправна колонія № 78 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області — при закупівлі картоплі очікуваною вартістю 217 тис. грн замовник не відхилив і допустив до оцінки тендерні пропозиції учасників, між якими простежується тісний зв’язок. А саме:

1. Засновник СФНВГ «Мрія» — Гута Іван Миколайович, Гута Клавдія Федорівна;

Керівник СФНВГ «Мрія» — Гута Микола Іванович, Козак Марія Михайлівна;

2. Засновник ТзОВ «Торговий дім АСКО» — Гута Андрій Іванович, Гута Микола Іванович;

Керівник ТзОВ «Торговий дім АСКО» — Гута Андрій Іванович, Яворська Оксана Богданівна;

3. Засновник ТзОВ «Новагріс» — Гута Андрій Іванович, Гута Микола Іванович;

Керівник ТзОВ «Новагріс» — Гута Микола Іванович, Голубович Людмила Володимирівна.

Звісно, створення серед учасників торгів свого «малого кола» значно полегшує процес додаткового заробітку для деяких чиновників. Наслідком таких фактів є неефективне і нераціональне витрачання державних коштів, у результаті чого створюється «відкат», відповідно, відбувається величезне (20 — 30%) перерахування грошових коштів у посередницькі структури.

Не залишилися осторонь і посадові особи Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області, які також не втратили нагоди збільшити власні статки за рахунок держави.

Так, це управління замість свіжого та замороженого м’яса очікуваною вартістю 2 080 тис. грн закупило 10 тонн свинини без застосування процедур, передбачених чинним законодавством, внаслідок чого зайве використано державних коштів на загальну суму 209 тис. грн.

Отже, все це засвідчує, що керівництво Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Херсонській області, якому держава дола в розпорядження значні фінансові ресурси, всілякими методами намагається лобіювати інтереси певних комерційних структур, щоб без тендеру надавати право цим комерційним структурам розпоряджатися величезними сумами державних коштів, зокрема бюджетних.

Не останньою схемою лавірування законодавством у сфері державних закупівель є застосування замовником процедури закупівлі в одного учасника за наявності відповідної конкуренції їх на ринку.

Тут важливе місце посідає і створення самими замовниками «штучної монополії серед учасників торгів», що вже і так є природними монополіями. Це стосується проведення процедур закупівлі в одного учасника за наявності широкого конкурентного кола. Майже кожну другу таку процедуру здійснено з порушенням чинного законодавства, тобто не має відповідного обгрунтування та підстав щодо закупівлі товарів, робіт і послуг у одного учасника, особливо тих товарів, робіт і послуг, для яких діє постійний ринок. При цьому в більшості випадків замовник пропонує заздалегідь обраного учасника, який перебуває з ним у «тісних» або «прямих» стосунках, що свідчить про безпідставне застосування такої процедури закупівлі, як правило, породжує корупцію та призводить до особливо значних витрат державних коштів. Тобто застосування процедур закупівлі в одного учасника не тільки не сприяє забезпеченню конкуренції (у разі реальної відсутності підстав для застосування цієї процедури!!), а й поширює корупцію. Оскільки визначення розміру ціни на виконання робіт відбувається шляхом переговорів з єдиним учасником.

На жаль, доводиться: констатувати: іноді бажання заздалегідь визначити переможця перевищує реальний стан речей. Так, Державний департамент України з питань виконання покарань закупив дезінфікуючих засобів очікуваною вартістю 4 529 тис. грн в одного учасника — ЗАТ «Український науково-виробничий центр проблем дезінфекції». Тим часом в Україні виробництвом дезінфікуючих засобів займаються що найменше 30 підприємств. Зазначене свідчить, що своїми діями Тендерний комітет Державного департаменту України з питань виконання покарань сприяє обмеженню конкурентного середовища у сфері державних закупівель та відсутності прозорості процедури закупівлі, враховуючи, що такий предмет закупівлі, як дезінфекційні засоби має широкий, постійно діючий ринок.

Наведені приклади достатньо яскраво ілюструють корупцію при проведенні державних закурівель, розтрату державних коштів внаслідок зловживань службовими особами, що є ознаками суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України, про збагачення деяких посадових осіб різних рівнів. Проте усі керівники залишаються при своїх посадах і нікого чомусь не притягнуто до суворої відповідальності за виявлені зловживання!

А хто в Україні займається розслідуванням корупції серед державних органів? Це всім відомо. То, може, компетентні органи все ж таки проведуть своє окреме розслідування і дадуть принципову правову оцінку таким ганебним явищам? Тим паче, що Президент України за три роки перебування на посаді майже у кожному своєму виступі, особливо перед органами влади, правоохоронними та судовими органами, наголошує на необхідності наступальної боротьби з корупцією та суворого покарання чиновників-корупціонерів. Але якщо слова Президента і надалі звучатимуть, як лише заклик, який не підкріплюється ніякими конкретними діями, то ці слова так і залишаться пустими деклараціями, а корупція й надалі процвітатиме в країні.

І мені, і, сподіваюся, всьму суспільству, дуже не хочеться, щоб Президент України і надалі «патронував» свого однопартійця, якого без належного виваження, без порад з громадськістю так необачно призначив на посаду голови Департаменту. Зважаючи на акт перевірки, здійсненої Тендерною палатою, стає зрозуміло: головна вимога — забезпечення гідних умов утримання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах останнім часом активно та цілеспрямовано не виконується, а бюджетні кошти часом витрачаються не за призначенням. Як це позначається на самих засуджених?

Для ілюстрації наведемо листа від начальника однієї з виправних установ Сходу України, датованого 31 січня 2008 року, який звертається до благодійних фондів із слізним проханням про допомогу (з етичних міркувань не будемо наводити прізвище цього начальника, знаючи про можливі репресії з боку керівництва Департаменту за витік інформації, але оригінал листа з печаткою установи ми сможемо продемонструвати зацікавленим особам). Текст листа подається з купюрами мовою оригіналу:

«Администрация исправительной колонии №___ обращается к Вам за помощью. За время существования колонии здания, сооружения, парк технологического оборудования (как производственного, так и пищеварочного) морально и физически устарел. Денег на приобретение нового оборудования, ремонта обветшалых помещений у колонии нет.

Производственное оборудование имеет 100% износ и в большинстве своем не подлежит ремонту. Продукцию предприятие фактически не выпускает, и за счет хозяйственной деятельности организовать полноценное питание осужденных не представляется возможным.

В нынешнее время в колонии сложилась крайне сложная ситуация в части обеспечения осужденных продуктами питания, вещевым и постельным имуществом, потребность в которых не соизмерима с финансовыми возможностями колонии.

Учитывая вышесказанное, администрация колонии №___ просит рассмотреть возможность оказания благотворительной помощи, если можно — на постоянной основе, в виде продуктов питания (масло-жировая группа, мясо и мясопродукты), вещевое имущество (обувь, костюм ч/б, ватная куртка), постельных принадлежностей или перечисления денежных средств на расчетный счет колонии.

Искренне надеемся на Ваше понимание, заранее Вам благодарны».

Ось такою місцями є ситуація із харчуванням засуджених. І це при тому, що кількість засуджених осіб зменшується щороку майже на 10 тисяч (2001 року загальне число ув’язнених та засуджених осіб становило 222 тис. осіб, а на 1 січня 2008 року — 149, 7 тис. осіб, зокрема ув’язнених, які утримуються у слідчих ізоляторах), а видатки на утримання засуджених щорічно зростають на 20 — 30% (хоч їх все ж таки явно бракує до повного задоволення потреб). Поки що держава не може стовідсотково фінансувати усі потреби кримінально-виконавчої системи. Але ж питання не про те. А про нецільове використання бюджетних коштів, про їх розбазарювання, про зловживання. То що ж нам відповісти цьому начальнику установи, а разом з ним персоналу Державної кримінально-виконавчої служби та майже 150 тисячам засуджених і ув’язнених, їхнім родичам, правозахисникам, громадськості, журналістам? Сказати правду про непрозорі тендери, про «відкати», про лобіювання інтересів певних комерційних структур з вигодою для себе, про корупцію, зловживання і обман? Чи цьому явищу все ж таки буде дано принципову державну оцінку?

Але повернімося до висновків урядової комісії.

 

 Комісія так і не проаналізувала велику плинність кадрів, чому дедалі частіше працівники установ виконання покарань звільняються з роботи та чому 3 827 посад працівників залишаються неукомплектованими. Вона зазначає, що керівництво Державного департаменту з питань виконання покарань та його регіональних управлінь ігнорує вимоги закону щодо створення належних матеріально-побутових умов тримання, медико-санітарного забезпечення та харчування засуджених, що обурює осіб, що відбувають таке покарання, їхніх родичів, національних та міжнародних правозахисних інституцій. Такі порушення спонукали засуджених у Балаклійському виправному центрі Харківської області в жовтні 2006 та січні 2007 року відкрито звернутися за захистом своїх прав до центральних засобів масової інформації. Неналежні умови відбування покарання також стали причиною групової відмови засуджених Ізяславської виправної колонії Хмельницької області від прийому їжі, що мало місце у січні поточного року.

 Протиправність дій Департаменту, яка полягала у відмові відповісти на запити правозахисних організацій, було визнано у судовому порядку за позовами громадської організації «Донецький Меморіал» до керівників управлінь Департаменту в Сумській, Київській, Вінницькій, Миколаївській та Чернігівській областях. Комісія визнає, що відсутність своєчасних та аргументованих відповідей на запити унеможливлює отримання об’єктивної інформації про діяльність органів та установ системи, зокрема у сфері дотримання прав людини, особливо щодо надзвичайних подій, паралізує своєчасне та адекватне реагування на факти порушень прав людини.

Не будемо перевантажувати читача. Глянемо на висновки і пропозиції урядової комісії. Пункт 16 пропозицій звучить так: «Розглянути питання про застосування заходів дисциплінарного впливу, а, можливо, розглянути пропозиції щодо звільнення з посади голови Державного департаменту України з питань виконання покарань Кощинця В.В.». Однак після вересневих парламентських виборів уряду В.Януковича було не до В.Кощинця. Сьогодні ж ця пропозиція з порядку дня не знімається, вона є нагальною. Принаймні, громадськість миритися з таким становищем не збирається.

 

Етика поведінки керівного складу Департаменту

У проекті Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби, яка зараз на підписі у Президента України, визначається (серед інших пунктів), що «функціонування служби базується на дотриманні норм Конституції і законів України, міжнародного права та європейської етики...»

Чи ж можна вважати етичним, коли начальник Управління Департаменту однієї з областей (де, до речі, представниками американської організації колишніх працівників поліції «Пойтмен» було проведено навчання персоналу етиці спілкування між начальниками і підлеглими !?) дає ляпаса начальникові установи у присутності підлеглих та засуджених? Чи можна вважати етичним, коли після призначення на посаду керівника Управління Департаменту однієї з областей (полковника міліції, переведеного з іншої області) йому надають квартиру, яка призначалася заступникові цього керівника і яку він чекав тривалий час? Чи етично одному з керівників Департаменту курувати ту область та їздити у службові відрядження у святкові дні до міста, де він має квартиру?

З цього приводу наведемо повністю висновок міжвідомчої урядової комісії, яка перевіряла діяльність Департаменту у вересні 2007 року:

«При перевірці інформації стосовно зловживання заступником голови Департаменту службовим становищем (щодо відряджень до Запорізької області) було встановлено: за 2006 рік та 5,5 місяців поточного року заступник голови здійснив 5 службових відряджень до Запорізької області.

Окрім цього, набула підтвердження інформація, що цей заступник справді з 06.04.07 р. по 10.04.07 р. та з 27.04.07 р. по 02.05.07 р. виїжджав (всього на 11 діб) у відрядження до Запорізької області (святкові дні), на які було витрачено 2 149 грн. Порівняно з 2006 роком, коли цей заступник офіційно перебував у Запорізький області 15 діб, було витрачено 1 142 грн. Враховуючи, що рівень інфляції з початку 2006 року по червень 2007 року становив 11%, а також те, що згаданий заступник має квартиру у Запоріжжі, викликає подив збільшення майже удвічі сум на відрядження у Запорізьку область, і більш ніж утричі по Україні.

Також необхідно зауважити щодо ефективності відряджень у цю область, оскільки стан дисципліни серед засуджених до позбавлення волі (напрям курує зазначений заступник) 2006 року погіршився на 4% (у розрахунку на 1 тис. засуджених), а кількість злісних порушень збільшилася на 15,4 %».

До речі: ці поїздки фінансувалися і нами як платниками податків.

А ось пояснення Департаменту:

«Витрати, відшкодовані понад встановлену норму, не є надміру витрачені. Крім того, питання правильності оформлення підтвердних документів та законності проведення розрахунків по витратах на відрядження перевірялися фахівцями Головного контрольно-ревізійного управління України під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту. В акті ревізії від 22.06.2007 за період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2007 року вказано, що порушень при перевірці зазначеного питання не виявлено».

Панове, хто готував цю виправдальну відповідь: ви хоча б на дати глянули: йдеться про поїздки у квітні 2007 року!

У всьому цивілізованому світі це розглядалося б як конфлікт інтересів, як порушення етичних норм та зловживання службовим становищем. І цей посадовець десь у Європі сам і негайно, після оприлюднення такого факту, подав би заяву про звільнення. Але ми ж не в Європі. І, напевно, не скоро з такою поведінкою посадовців там будемо. Тоді, може, й не будемо давати на підпис Президенту документ, де стверджується наше прагнення до норм європейської етики?

Неетичним для керівників обласних управлінь займатися поборами з підлеглих працівників задля прийому «дорогих керівників» з центру не лише з хлібом і сіллю. Неетично заступникові голови їхати у відрядження в Автономну Республіку Крим для перевірки стану справ, але жити не в Сімферополі, де Управління Департаменту в АР Крим, слідчий ізолятор, виправна установа (тобто об’єкти перевірки), а в готелі «Ялта» на південному березі моря, користуватися послугами, які оплачувалися співробітниками системи, та щодня за рахунок бюджетних коштів (тобто наших податків) їздити вранці до Сімферополя у справах, а ввечері — до Ялти. Чомусь цей факт комісія не перевіряла.

 

Але ж читаємо далі акт урядової перевірки Департаменту:

«Перевіркою також встановлено, що керівництво Департаменту постійно порушувало вимоги абзацу четвертого пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663, де затверджуються норми відшкодування витрат на відрядження за кордон, коли витрати на харчування, вартість якого включено до рахунків на оплату проживання у готелях або до проїзних документів, оплачується відрядженим за рахунок добових (виїзди, що здійснювалися за рахунок коштів Ради Європи). Це призвело до незаконних виплат на закордонні відрядження за цей рік з державного бюджету в розмірі 1 195 грн». І на це Департамент дає пояснення, що у всіх випадках було дотримано вимог зазначеної постанови Кабінету Міністрів України».

Звичайно, доречно було б урядовій комісії (напевно, вже наступній) перевірити ефективність службових поїздок керівництва Департаменту за кордон. Таких поїздок за останні три роки було кілька десятків. То скільки разів їздив голова Департаменту та його заступники?

Щось ніяк не пригадуються якісь серйозні ініціативи та їх впровадження. Я не беру до уваги, скажімо, створення модельної установи, адже ця ідея була запропонована та фінансова урядом Швейцарської Конфедерації ще з 1997 року; чи ідея створення служби пробації, про яку так часто говорить керівництво Департаменту: вона також почала реалізовуватися з квітня 1997 року за сприяння Лондонської Служби пробації, а практичні експерименти розпочалися ще 2002 року, ще за попереднього керівництва відомства; план заходів, який був запропонований науковцями керівництву Департаменту ще в лютому 2007 року, так і не схвалено, бо, як полюбляє деколи говорити голова відомства, «не на часі». Але навіщо тоді ви так довго вивчали досвід зарубіжних пенітенціарних систем, тратили гроші вже зарубіжних платників податків, та й за наші стягнені податки вам платня нараховувалася на час поїздки? Це також питання етики.

Про неефективність та неетичність зарубіжних поїздок свідчить хоча б такий факт. 2007 року в місцях позбавлення волі на диспансерному обліку перебувало 4 702 ВІЛ-інфікованих засуджених, з них 173 — хворі на СНІД, 7,6 тис. хворих на активну форму туберкульозу та велика кількість хворих на наркоманію. 2005 року померло 263 ВІЛ-інфікованих, 2006 року — 130 таких осіб.

З метою сприяння в’язничній системі України у запровадженні нових підходів до зменшення шкоди від вживання наркотиків та попередження поширення ВІЛ-інфекції Канадська правова мережа з ВІЛ/СНІДу запропонувала Департаменту співпрацю, організувала візити групи керівників (на чолі з головою Департаменту) і фахівців системи до Іспанії та Канади для ознайомлення з досвідом профілактики наркоманії у в’язницях, забезпечувала участь українських фахівців у кількох міжнародних конференціях з цих проблем.

У березні 2006 року підписано меморандум про співпрацю, а на початку 2007-го Департамент затвердив план дій і підписався під впровадженням програми зменшення шкоди від вживання наркотиків. А після цього припинив будь-яку діяльність за проектом, який фінансується урядом Канади... Наскільки нам відомо, і Світовий Банк, і Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІДу в Україні витратили багато коштів на підтримку зарубіжних поїздок, проведення експертиз, проте активної участі Департаменту у використанні міжнародної допомоги в боротьбі з інфекційними явищами не відчувається. Це вже не лише неетично стосовно зарубіжних партнерів — це вже сором для України. А тим часом інфекція поширюється і засуджені вмирають: 736 осіб померло 2006 року, більшість з них від туберкульозу та СНІДу.

Вважаємо неетичним використання Департаментом деяких громадських організацій для апеляції до Уряду України задля збереження спеціального статусу відомства, керівництво якого скомпроментувало себе багатьма негідними діями.

Так, у грудні 2007 року, саме до Дня захисту прав людини, голова Департаменту був номінований і за оцінкою конкурсної комісії Української Гельсінкської спілки другий рік поспіль став «переможцем» конкурсу «Будяк року»: за бездіяльність у випадку порушення прав людини (всього «переможцями» стали 5 українських відомств і посадовців, представники Департаменту «вибороли» аж два призові місця і ганебний «Будяк року» був направлений до їхнього місця роботи).

Причина та обгрунтування присвоєння цього «звання»:

застосування спецзагонів для побиття ув’язнених, приховування інформації, нереагування на інформаційні запити правозахисних організацій, ігнорування та обмеження діяльності громадських організацій.

Протягом року голова Держдепартаменту України з питань виконання покарань В. Кощинець (надалі — голова Департаменту) вчинив низку дій, як керівник відомства, які сприяли порушенню прав людини у системі та суттєво вплинули на рівень дотримання прав людини.

Олександр Беца,
експерт з пенітенціарних питань (Інтернет-видання «Україна кримінальна»)

(Закінчення у наступному номері)