Таємні товариства: Міфи та реальність

Ми продовжуємо публікацію книжки Миколи Сенченка та Валерія Гастинщикова «Таємні товариства: міфи та реальність»

МОЛЛІ МАГУЇРЕС. «Моллі Магуїрес» — це союз шахтарів Пенсільванії, створений під час громадянської війни. Членами союзу, що мав офіційну назву «Філантропічна асоціація робітників», були в основному ірландці. Більшість з них — ще й члени відомого таємного товариства «Стародавній орден ірландців», заснованого в Ірландії і поширеного у США. Назва «Моллі Магуїрес» з’явилася після того, як група ірландських селян переодяглася в жіночий одяг, щоб протиставити себе корумпованим землевласникам. Перевдягнені в жіночий одяг для маскування, перші члени «Моллі Магуїрес» «прославилися» як убивці. Тому, коли преса США називала цих гірників Пенсільванії Моллі Магуїрес, це, звісно, не був комплімент. У результаті, багато шахтарів, які згодні були стати членами товариства, все ж утримувалися від цього кроку, бо не хотіли, аби їх називали Моллі.

Взагалі-то була вагома підстава для створення такої групи — крім того, що дуже гірникам мало платили, ще й доводилося працювати в небезпечних для життя умовах. Шахти ніколи не інспектувалися на предмет безпеки. Часто траплялися обвали. Не було вентиляції. Звичайним явищем стало захворювання легень. Ситуація небагато поліпшилася 1870 року, після ухвалення закону про обов’язкову наявність запасного виходу у вугільних шахтах, щоб усі в разі обвалу чи пожежі могли врятуватися. Цей закон, який мав місцевий характер і якого погано дотримувалися, був прийнятий не в результаті діяльності союзу, а внаслідок пожежі 1898 року в Евондейле, коли загинуло 179 гірників.

Іншою причиною для невдоволення були «усічені чеки» — коли робітникам наприкінці тижня платили не грошима, а товарами і продуктами за завищеною ціною зі складів компанії. Страйки 1868-го і 1875 років зазнали невдачі.

«Союз Моллі», діючи таємно, перетворився на войовничу і жорстоку групу. У відповідь, власники залякували гірників. Намагаючись підпорядкувати собі, калічили, вбивали підозрюваних у діяльності союзу. У результаті постраждало набагато більше звичайних працівників, ніж членів союзу. Католицька церква стала на бік керівництва, загрожуючи відлучити від церкви всіх членів союзу.

Якщо заарештовані виявлялися членами «Моллі», їх одразу судили і вішали, незалежно від рівня їхньої провини. 1877 року за належність до союзу було засуджено 19 чоловік, усіх їх стратили.

«Моллі Магуїрес» Пенсільванії — це перший масовий рух, що його становили самі робітники.

МОЛОДІЖНЕ АРАБСЬКЕ ТОВАРИСТВО (Al Jamiyyah al Arabiyah al Fatat). Сирійська група, постала в першій чверті ХХ ст., яка боролася за незалежність Сирії.

НАЦІЯ ІСЛАМУ. Релігійна секта, відома як «Нація ісламу», стала відомою завдяки Елію Мухаммеду, він же — Елія Пул, що народився приблизно (точної дати народження невідомо через тогочасну неакуратну реєстрацію) 7 жовтня 1897 року в сільськогосподарському районі Джорджії Сандервілле. Елія був одним з дванадцяти дітей Вільяма і Мері Пул. Його батько був священиком. 1919 року Елія одружився з Кларою Еванс. У подружньої пари було восьмеро дітей. На той час Елія працював на залізниці і в будівельній компанії. Але в квітні 1923 року він разом з родиною переїхав на північ у Детройт (штат Мічиган), де почав працювати на автомобільному складальному конвеєрі.

 1930 року Елія знайомиться із засновником секти «Нація ісламу» (згодом відомої як «Храм ісламу»), Воллесом Фордом, який оголосив, що для чорно­шкірих настав час повернутися до ісламу — релігії їхніх предків. Коли Елія познайомився з ним, Форд продавав вироби з шовку, ходячи від будинку. Він скрізь говорив, що є пророком і прибув з Африки, аби допомогти чорним відродити свою культуру. Чорна раса, за Фордом, «домінуюча», «споконвічна», і, позаяк чорні американці перетворилися на заблукалих овець, він поверне їх додому.

Зі свого подальшого навчання Елія довідався від Форда, що на зорі людства першість була за чорними. Чорні вчені, за твердженням Форда, створили моря і гори. Вони підтримували контакти з дев’ятифутовими велетнями з Марса, які запустили Місяць на орбіту навколо Землі.

Елія став головним помічником Форда і відданим учнем. Форд дав йому мусульманське ім’я Мухаммед. 1934 року Елію заарештували за підбурювання чорних мусульман відправляти своїх дітей у мусульманські школи, які у штаті Мічиган не були законними. Елії не дали тюремного строку, але його школи закрили.

У відповідь він разом з Фордом переїхав до Чикаго. Форд зник 26 лютого 1934 року, і досі невідомо, куди він подівся. Після його зникнення Елія очолив «Націю ісламу».

Елія переїхав до Вашингтона через чутки про підготовку замаху на нього. 1942 року, під час війни, Елію, разом з багатьма іншими чорними мусульманами, заарештували за ухилення від армії. Його ув’язнили, незважаючи на вік — у 45 років уже звільняли від служби в армії. Він пробув у в’язниці до закінчення Другої світової війни.

Після війни кількість членів «Нації ісламу» значно зросла. Секта проповідувала людям у гетто і в’язницях верховенство чорної раси.

У 1950 роки одним з нових членів «Нації ісламу», які відбували тюремне
ув’язнення, став Малкольм Літтл, згодом відомий як Малкольм X. У 1960-ті найвідомішим членом «Нації ісламу» був чемпіон світу з боксу Кассіус Клей, що змінив своє ім’я на Мухаммеда Алі.

Малкольм X вийшов з «Нації ісламу» 1964 року після того, як довідався, що Елія Мухаммед був нечесний зі своєю дружиною — у нього були позашлюбні діти. Малкольм Х прийняв мусульманську віру, що не мало жодного стосунку до «Нації ісламу». «Нація ісламу», своюю чергою, оголосила Малкольма Х своїм ворогом.

 1965 року члени «Нації ісламу» вбили Малкольма X, коли той виступав з промовою в Нью-Йорку. На час смерті Малкольма «Нація ісламу» мала свої представництва в більш як 60 містах США, у Гані, Мексиці і на Карибських островах.

1972 року Елія призначив Луїса Фаррахана новим спікером «Нації ісламу». Справжнє ім’я Фаррахана — Луїс Юджин Волкотт. Він народився 11 травня 1933 року в Роксберрі (штат Массачусетс), його мати — уродженка острова Кітс, що у Карибському морі. Вона розповідала синові про боротьбу афроамериканців за рівність, волю і справедливість. Помітивши музичний талант Луїса, мати, коли синові виповнилося шість років, подарувала йому скрипку. У тринадцять років він уже грав з оркестром коледжу Бостона і симфонічним оркестром Бостона. Наступного року після участі в одній з популярних на той час телевізійних програм він став національною знаменитістю. І його, естрадного артиста, почали називати «Чарівником». Луїс закінчив коледж у віці 16 років. Ставши зіркою в легкій атлетиці, він одержав стипендію в педагогічному коледжі в Північній Кароліні, де домігся гарних результатів у знанні анг­лійської мови. Позаяк допікали нестатки, Луїс, щоб утримати родину, залишив коледж і став професійним артистом.

У лютому 1955 року Малкольм X запросив Луїса відвідати «Храм нації ісламу». Незабаром Луїс примкнув до організації і став відомим як Луїс X. Він кинув шоу-бізнес і 1956 року став служителем у Бостоні.

Спочатку Луїс був вірним послідовником Малкольма, навіть наслідував його манеру говорити, але коли Малкольм відійшов від «Нації ісламу», він назвав його зрадником.

Після вбивства Малкольма X Луїс очолив мечеть Гарлема «Нації ісламу». Він швидко став виразником ідей організації і продовжив справу Елія Мухаммеда, навіть після смерті Елії 1975 року не полишив її. Фаррахан займався цим протягом 35 років. Під його керівництвом отримала розквіт організація «Чорні мусульмани».

1995 року Фаррахан організував марш у Вашингтоні, в якому взяли участь близько мільйона людей. Під час цього маршу сотні тисяч чорношкірих дали клятву по-новому ставитися до родини, переглянути свої погляди на суспільні й особисті проблеми.

Коли «Нація ісламу» боролася за здорові взаємини між чорними, її критикували за нетерпимість до білих, особливо до євреїв. Багато чорних лідерів засуджували антисемітські висловлення Фаррахана. Нація, як і раніше, проповідує участь марсіан у створенні світу.

1995 року Фаррахан заявив на зборах, що його викрали марсіани і доставили на головний корабель, і там нібито він зустрівся з Елієм Мухаммедом, який підказав ідею проведення маршу. На відміну від Малкольма X, у якого ніколи не було грошей, Луїс Фаррахан живе в розкошах в Мічигані. Він батько дев’яти дітей, у нього багато онуків і правнуків.

НІНДЗЯ. Японське слово ninjutsu означає «мистецтво викрадення», що сьогодні більше відповідає поняттю «шпигунство». Ці таємничі, одягнені в чорне воїни були послідовниками містиків, які розробляли таємні прийоми оборони, винаходили нові бомби, маски, отрути і методи бойових мистецтв.

Історія ніндзя передавалася з покоління в покоління. Nonuse (мистецтво викрадення) уперше з’явилося в Японії в 522 року до Р.Х. як релігія, що її проголошували жерці. Вони не були жорстокими — вони були «містиками», які збирали і передавали інформацію панівному класу. Ніндзя, якими ми знаємо їх зараз, з’явилися не раніше 645 року до Р.Х. До цього часу жерці удосконалювали бойові навички і використовували свої знання nonuse. Їх до цього змусило гноблення з боку центральної влади. Вони мусили думати про свій захист.

У 794 — 1192 рр. до Р.Х. розвилася нова цивілізація, а разом з нею виник новий клас багатих привілейованих родин. Ці родини боролися одна з одною за імператорський трон. Тож у них з’явилася велика потреба у шпигунах, інформаторах, навіть убивцях. Ці клани з підозрою і ревнощами ставилися один до одного і вдавалися до будь-яких засобів, необхідних для усунення потенційної загрози. Тому фахівці nonuse були нарозхват. Так з’явилися ніндзя. Зі зростанням їхньої популярності поширилися легенди про їхні надлюдські здібності.

Цю репутацію часто підживлювали самі ніндзя, оскільки були слабшими за своїх супротивників самураїв і не могли гідно протистояти конкурентним кланам. Вони повинні були за будь-яку ціну змусити інших повірити в їхні надлюдські здатності. Наприклад, переконати, що за силою один ніндзя вартий десятьох чоловіків, що вони можуть перетворюватися на тварин, літати, мов птиці, ставати невидимими, ловити кулі зубами і бачити майбутнє.

У Японії у 1600 роках ніндзя було оголошено поза законом, тож ці темні сили мусили піти у глибоке підпілля.