«МОРАЛЬ ТУТ НІ ДО ЧОГО...» Окупаційна влада в столиці нищить наші духовні цінності

Перехожі, які того дня опинилися біля Подільської районної державної адміністрації у Києві, стали свідками незвичайної події. На бруківці біля адміністративної будівлі лежали репродукції картин відомих українських художників. Чиновникам запропонували бути чесними і... відкрито потоптатися по творах мистецтва, а не робити це у прихованій формі.

«Ми виступаємо проти «китайської культурної революції» у серці Києва, — наголошували учасники пікету. — Ось виставлено на показ усі мистецькі здобутки прямо під ноги нашим чиновникам, аби вони могли вийти під час обідньої перерви й відверто потоптатися по мистецтву, а не сидіти за дверима і ховатися немовби за закон».

Учасники акції «Розтоптане мистецтво», власне, не дуже й сподівалися, що у тих, хто зневажає культуру, стане сміливості походити по картинах. Адже вони роблять це у значно брутальніший спосіб. Майже через годину до пікетувальників таки вийшов голова Подільської РДА Євген Романенко. На запитання про виселення художників з мистецьких галерей на вулиці Андріївський узвіз, 22А та 22Б задля їхнього перепрофілювання, відповів, що це рішення прийнято відпо­від­но до законодавства: мовляв, провели конкурс, і за місяць до цього орендарів повідомили про їхнє виселення. «А де ж мораль?» — здивувався художник Віктор Хаматов. На що пан Романенко зреагував: «Закон є закон. Мораль тут ні до чого». А на обурені вигуки присутніх відрізав: «Головний критерій конкурсу — це гроші. Хто більше заплатить, той отримає те чи інше приміщення».

 Наприкінці грудня минулого року Подільська райдержадміністрація повідомила «тимчасових мешканців» обох галерей про те, що приміщення передали вже іншому орендарю. Однак рахунки продовжували надходити, і «галеристи», які не мали документів про розірвання договору про оренду, продовжували опікуватися мистецтвом. А наприкінці травня цього року «в гості» з’явилася особа, яка назвалася новим орендарем і запропонувала «хутко звільнити помешкання». З’ясувалося, що на приміщення галерей претендує пайовий венчурний інвестиційний фонд «Київська нерухомість».

 «Асоціація діячів сучасного мистецтва» та ГО «Асоціація артгалерей» — орендарі цих галерей — звернулися з проханням про захист до служителів Феміди. 14 червня Господарський суд Києва заборонив чинити будь-які дії, які перешкоджали б цим організаціям вільно користуватися приміщеннями на Андріївському узвозі. Але вже недільного ранку 17 червня невідомі в присутності наряду міліції замінили замки на дверях обох приміщень... Знайома ситуація, чи не так? І настільки банальна для нашої начебто правової держави, що кожне повідомлення про такі випадки викликає враження стійкого «дежа в’ю».

Рівень цивілізованості суспільства завжди визначався ставленням до культури. Те, що стосовно неї чиниться сьогодні в столиці, мало назвати варварством. Дамоклів меч занесено над відомими і сус­пільно важливими установами, де працюють актори, режисери, художники, теоретики і науковці зі світовими іменами, де постійно проходять значущі виставки, вистави, перформанси, кіноподії, майстер-класи, конференції. Це не тільки галерея «Ательє Карась» та Центр сучасного мистецтва «Совіарт», про які щойно йшлося. Така ж ситуація склалася і довкола Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, галереї «Ра», Спілки композиторів України, театру «Актор» і ще з півтора десятка гуманітарних установ, приміщення яких виявилися ласим шматком для невтомних накопичувачів шалених капіталів.

«Ми розцінюємо це як рейдерство, як вандалізм, понад те — як демонтаж основних систем життєзабезпечення держави, якими є культура, мораль, суспільні інститути захисту людини, — говорить Євген Карась, керівник галереї «Ательє Карась» та Асоціації діячів сучасного мистецтва України. — І якщо до цього вдаються владні інституції столиці європейської держави, то важко не побачити в цьому ознаки влади, за суттю своєю, за громадянською «ментальністю» — окупа­ційної. Тільки така влада може дозволити собі знищувати те, що в цивілізованому світі визначено як код народу, як його головні духовні цінності.

Зрозуміло, що ці дві галереї, які насильно і безкарно захопили у центрі столиці, — лише перші у списку. Столична влада, схоже, всерйоз взялася за «київський Монмартр» — осередок українського мистецтва і традицій. Організатори акції «Розтоптане мистецтво» — громадянська мережа ОПОРА — переконані: перепро­філювання мистецьких приміщень шляхом таємних конкурсів з наступною їх передачею у суборенду бізнесовим структурам — неприпустиме. І гірко констатувати: сезон декультуризації Узвозу Подільською радою та РДА Києва розпочато.

Чи дозволимо новітнім варварам на політичному олімпі топтати наше духовне багатство? Сподіваюся, це питання не для всіх звучить риторично.