Про зраду в «нашому» юдейському середовищі…

І на питання «чому у нас так багато політиків-зрадників» С.Глузман, згадуючи навіть Христа та Володимира-Хрестителя, пояснює це явище тим, що «брехня в нашому суспільстві обумовлена станом свідомості мільйонів людей». «Якщо ви працюєте в українській політиці, то ви не можете бути чистоплюєм, — стверджує він, — не можете бути моральною людиною». Інакше, мовляв, вас викинуть зі «зграї». Зазначу, що таку відверту характеристику в сенсі моральності Глушман дає саме українцям, бо ж наголошено — свідомість «мільйонів людей» (а євреїв, за свідченням єврейських ЗМІ, в Україні залишилося близько 100 000).

Тож виникає запитання до С.Глузмана: як оцінювати моральний рівень загалом і зрадництва зокрема у Верховній Раді України? Адже у її складі від третини до половини нардепів юдейського походження, і вони визначають потрібну сіоністам політичну лінію. (Народ позбавили навіть національної ідентифікації в паспортах.) Та й у ЗМІ (особливо на телебаченні, на керівних посадах) або серед керівників київської мерії (де теж не цураються політики) відсоток євреїв порівняно з титульною нацією зашкалює. То чому ж Семен Глузман характеризує як зрадників саме українських діячів? До речі, питома вага аморальних прихватизаторів юдейського походження (фактичних зрадників національних інтересів українського народу) значно вища, ніж поміж православних.

Якщо, читаючи «дослідження» Глузмана, пригадати, як ще недавно єврейська меншина тут, в Україні, а також зарубіжні юдеї — у США, Ізраїлі чи то в Британії (взяти хоч би Б.Березовського) — підтримували команду В.Юще­нка, то просто обурює (оскільки йдеться про Президента України, якого не є, але ж Президента!), з яким нахабством Глузман нині паплюжить гаранта Конституції. Тут і щодо кошерного питання про «чистоту»: «Він нечистий, це відомо. Це, радше, Альхен, який краде, червоніючи». Або: «В історію України він увійде як одна із найтемніших фігур». Чи ж не про себе мораліст-Глузман в епіграфі написав: «Це не зрада, це лише передбачення»?

С.Глузман не поодинокий поміж юдеїв, які на сторінках газет у тій чи іншій формі вихлюпують своє зрадництво щодо одних фігур, поспішаючи засвідчити свою шанобу іншим. Яскравий приклад — жидівський тижневик «Столичные новости», котрий належить відомому Рабиновичу. У №19 за 29 травня 2007 року в ньому було опубліковано грубезний пасквіль на Президента Ющенка та ще кілька шпильок на його адресу на інших сторінках. Найобурливіший допис з карикатурою втнув якийсь Ковальський. Ця брудна писанина на адресу Президента (мені навіть цитувати її гидко), звичайно ж, не могла пройти повз увагу головного редактора Долганова (вона може розцінюватися як помста з його боку за дружину Сюзану Станік, звільнену Ющенком з посади судді Конституційного Суду за очевидні зловживання совістю в квартирних надбаннях). Одначе справа ж не тільки в Долганові з його Сюзаною. Здавалося б, у «цивілізованому» світі не допустимо друкувати гидоту про нинішнього Президента: гарний він чи поганий, але ж його обрав народ, і не юдейській меншині паплюжити обранця, тим більше людям, репутація яких бажає бути набагато кращою…

Думалося, власник тижневика «СН» Рабинович усуне скандального Долганова з посади головного редактора за гидоту на адресу Ющенка (адже Президент з більшою увагою, ніж до українців, ставився до юдеїв, являючись з Рабиновичем і на його з’їзди, і до синагоги). І я чекав виходу наступного, №20, тижневика «СН» з надією на те, що порядність переможе. Цього не трапилося. Рабинович, вочевидь, підбирає собі надійні кадри, здатні на все, аби лише штампувалися потрібні йому (чи іншим його компаньйонам) «цікаві» речі… Наприклад, такі як про «хитре списання за рахунок бюджету боргу в 7,5 млрд компанії «Єдині енергосистеми», на чолі якої стояла Юлія Тимошенко…

Отже, про зраду юдеїв-«моралістів» та юдеїв-бізнесменів стосовно Віктора Ющенка ми поговорили. Перейдемо до представників більш високої, інтелектуально-ідеологічної, категорії єврейства. Найкраще репрезентувати цю категорію може керівник «найбільшого інтелектуально-аналітичного тижневика» (так подають його в саморекламі) — відома українофобка Юлія Мостова. А фактурою для розмови про неї може бути її величезне інтерв’ю в останньому випуску тижневика «Зеркало недели» з теж відомим українофобом Борисом Колосниковим.

У цьому інтерв’ю під заголовком «Про «план Маршала» і марш планів», яке за суттю і тональністю стало повною протилежністю того, про що, і як в «Зеркале недели», ще недавно писали (включно і Ю.Мостова, на догоду проєврейському БЮТ) про донецьких. І вельми показово, що і Мостова продемонструвала ділову зацікавленість до співпраці з недавніми «ворогами», і Колесников запобігливо спілкувався з дамою з вищих сфер своїх супротивників. Від недавньої (квітневої) переконаності Мостової стосовно донецьких («Ми дуже різні, я відчуваю це просто шкірою. І я можу навести сто аргументів, чому нам треба розійтися» — це з її виступу в політичному шоу «Свобода слова» Шустера) не залишилося й сліду. Навпаки, Мостова і Колесников з цифрами в руках, по-діловому обговорювали, наприклад, проблему створення нових робочих місць (на словах обіцяних Юлією з БЮТ).

Це непогано, коли важливі проблеми обговорюються толерантно. Але ж як зрозуміти, що Мостова своїм «діловим» інтерв’ю створила гучну рекламу (особливо це стосується зарубіжного замовлення Ахметовим програми реформ для України) противникам Помаранчевої революції, жодним добрим словом не згадавши Ющенка і його команду. Таким чином можна констатувати, що редакція «Зеркала недели» суттєво змінила тактику: перейшла (за її власним визначенням) від «стягування нинішнього глави держави з печі» до активніших, ширших дій.

Чи можна в контексті тих бридких висловлювань юдеїв про Ющенка-президента поставити в цей самий шерег і позицію Мостової, оскільки вона в своєму інтерв’ю з Колесниковим зрадила тому інтелектуальному під­грун­ттю, на яке опиралася (разом зі своїм чоловіком військовим міністром) в останні роки?

 Ствердна відповідь на це запитання обумовлена хоч би тим, що керівник редакції газети «Зеркало недели» не може займати іншої позиції, якщо зрадив Ющенка згаданий вище Рабинович зі своїм оточенням. Адже олігарх Рабинович, як кажуть, фінансово володіє «Зеркалом недели». Одначе це, можливо, не єдина причина «солідарності» Мостових з Рабиновичем… Як відомо, «українські юдеї» традиційно туляться до тих, у кого промосковська позиція. Навіть З.Жаботин­ський на початку ХХ століття зазначав це з жалем і закликав юдеїв до єдності з українським визвольним рухом.

Позиції і поведінка юдеїв в Україні, на жаль, впливають на дії посадовців у нашій державі. Щодо цього спробую висловити гіпотезу про «рушійну силу» недавньої піар-кампанії на тлі питання про отруєння Ющенка. Отруїти людину, тобто розбалансувати діяльність її органів, можна не тільки через введення в її організм чужорідних речовин, а й через збурення нервово-мозкової діяльності порцією відповідної інформації. В зв’язку з цим, вважаю, що галаслива кампанія про отруєння Василя Цушка не була безпідставною. Його таки було отруєно!..

Це сталося так. Коли Цушко зі своїми бійцями-беркутівцями став на захист Генерального прокурора Піскуна, весь мозково-нервовий апарат міністра був націлений на виконання цієї «державної» акції, яку пан Василь вважав вельми важливою (і ця акція справді такою була). А в процесі чи після подій на вул. Різницькій (в умовах шаленого галасу з погрозами кримінального переслідування) міністрові стало відомо, що Піскун — не Піскун, а Фурман!.. Це надзвичайно вразило Цушка, бо виходило, що його звитяга була задля інородця, який по-заячому приховував своє справжнє єство! Таке не могло не обурити мого тезку Василя. І це стало вирішальним ударом по його серцю й отруїло організм, внаслідок чого стався інфаркт.

Таким чином, наші українські юдеї можуть не тільки безпосередньо (тобто своїми словами і діями) зраджувати людей, а й опосередковано виводити з ладу навіть діючих міністрів…

Василь Кузьменко,
професор