ПРЕЗИДЕНТ, СІОНІЗМ І Я

Та й сон же, сон, напрочуд дивний,
Мені наснився —
Найтверезіший би упився,
Скупий жидюга дав би гривню,
Щоб позирнуть на ті дива,
Так чорта з два!

       Т.Шевченко, "Сон".

У добрий літературний слід ступаючи, признаюсь, слідом за класиком, що і я, серед численних поганих звичок, маю дві особливі. Одна з них, що я іноді думаю. Ото, чи сидю коло телевізора, чи пресу читаю, чи радіо слухаю -думаю. Сидю й думаю, про різне... Із примруженим оком.

Друга прескверна звичка - - я щодня сплю. Так, годин 5-6 сплю. А коли оці дві препаскудні звички поєднуються, переплутуються між собою, тоді, як казав знаменитий літературний персонаж, "різна дрянь в голову лізе - - то ви папінька, то ви мамінька". Благо, що в його ще не було ні жидівського телебачення, ні жовтої преси. А тут, тільки заснеш, так у голові, як у гоголівському храмі, у якому донька козацького сотника стільки всілякої чортівні пригріла, що більш хіба що у Верховній Раді. І коли воно Україна звільниться від тої нечисті і перетворить Верховну Раду із синагоги в справжній храм, наш, національний, щоб хоч 5-6 годин можна було спокійно поспати і ніяка "дрянь" в голову не лізла. А то тільки заснеш і відразу перед очима то Кравчук із Кучмою, то Шуфрич із Рудьковським (кожна політична сила повинна мати свого шуфрича, бо шуфрич - - це вже не прізвище, це парламентська професія!), то Симоненко із Саламатіним, то Медведчук із Табачником, то Рабинович із Червоненком, то Фельдман із Гіршфельдом, то майор Мельниченко із Гольдфарбом і Березовським, то Пасхавер із Кантором та Пінчуком, то Розалія Видренко із прогресивним паралічем та кіллером, що хотів Чорновола убити, та інші випередили, то якийсь гармоніст із жовтою шестикутною зіркою, то Василь Кремінь із Суркісом замість уроків у футбола ганяють, то Безсмертний із несунами, то і т.д. і т.п., і т.д. і т.п. хотілося б усе те описати, та чорнила і паперу не вистачить. Стільки розвели, стільки розвели, що ніяке Хомине читання святих книг і крейдяне коло не допоможе. Тут уже якихось інших засобів потрібно. Якось бачив у сні Розалію Видренко - - у труні літала, дуже прекрасно літала... З Конотопа на Москву, із Москви в Крим. І де вона гроші на квитки дістає?..

А оце недавно таке наснилось, таке наверзлось...

Так, ніби я, себто автор оцього розмислу, уже не я, а уявіть собі, Президент України (далі скромно: Президент), а Президент Ющенко, весь такий помаранчевий-помаранчевий, уже ніякий не президент, а такий собі: зацькований сіоністами, аж синій від антисемітизму, ксенофобії, юдофобії, жидоїдства, жидотрєпаній професор Міжрегіональної академії управління персоналом (далі цинічно: професор).

І от ніби, хоч і Президент, а я все-таки не на Банковій, а в якомусь пралісі на престарому дереві сидю на претовстій гілляці і випилюю борть: мед диких бджіл дуже корисний, київські князі розказували, а я з ними дружу. Сидю на гілляці й пиляю, про державні справи розсусолюю сам із собою. І відпочиваю. І без оточення. Все оточення у синагогу відпустив, навіть прес-секретаря Іру Геращенко: каже, що і в неї богообрана кров тече і без синагоги ну ніяк не обійтися. Яхве з нею, хай біжить.

Але недовго таке моє духовне бджоло заглиблення тривало. Дивлюся аж із хащі богопротивна професорська пика суне і прямо під дерево, на якому я борть випилюю. А за ним, професором, - - радив же Вадіку посадить його, так скряга нещасний, не зміг іншої Саприкіної знайти, – цілий натовп козлів, мудаків, а журналістських морд – не злічить, і всі маленькі-маленькі, кажуть, українцями колись звалися, а теж чогось хочуть: прес-конференції вимагають...

І повісив я пилочку на сучку, звичним бухгалтерським жестом поправив нарукавники, потім двома пальцями так аристократично і артистично зняв тирсу, що в ніс набилася, наставив на них руку коброю і зробив таку заяву для світової преси, бо побачив серед натовпу і пару цивілізованих чорнополих хасидських шляп, хоча після прес-конференції мені сказали, що то були в камуфляжних шляпах Грабовський, Стріха і якийсь Чекмешев, всі від моїх друзів – Вадіка Рабиновича і Жені Червоненка. І я притишив для переконливості голос і сказав:

– Любі друзі! Сказав за звичкою, бо всі "любі друзі", я ж сказав, до синагоги подалися. І я продовжив: Україна має сьогодні унікальний шанс -знову стати жидівською державою! Україна такою була в 1917-1939 pp., та й пізніше і я все зроблю, щоб відновити історичну справедливість і віддати жидам всю власність, відколи вони її втратили, або ніколи й не мали, тобто від Хозарського каганату до імперії Лейби Бронштейна-Троцького. Моїм великим попередникам – дорогому Леоніду Макаровичу і особливо моєму політичному батькові Леоніду Даниловичу — щасливо і успішно вдалося створити всі умови для передачі, чи то пак, "прихватизації" всього народно-господарського комплексу України жидам, чи, прости мій Яхве, що так допомагаєш мені, -євреям. Я виконав заповіт усіх політичних трупів: євреї в Україні вже живуть незрівнянно краще, ніж в Ізраїлі чи США. Моя місія історична – навічно закріпити за ними багатство моєї нації, щоб якомусь шибайголові не спало на думку експропріювати експропріаторів, а державі, жидівській державі, втратити награбоване, вкрадене, або й куплене, як Суркісом київське "Динамо" з усіма його комплексами, оздоровчими і спортивними базами за ЗО тис. грн., чи моїм братом по батьковій Леоніда Даниловича лінії – Вітею Пінчуком "Криворіжсталі", рівно в 6 разів дешевше, ніж вона коштує. Юлька, знаєте, моя прем'єрша, щоб їй ні дна, ні покришки, вона вже, слава Яхве, який мені так у всьому допомагає, – колишня, відібрала у Віті йому не належне. Я всьому жидівському світу поклявся, що ніякої реприватизації більше не допущу. Вважатимемо, що все пограбовано законно, це політичне рішення. І крапка. І я кожній журналістській морді покажу документи, що все жидами, хай простить мені Яхве, який так у всьому мені допомагає, євреями, вкрадено і пограбовано законно. І зась. Тут крапка.

Ви бачили по телику, на всіх жидівських каналах, а вони всі, хай простить мені Яхве, який так допомагає мені у всьому, жидівські, - - мою зустріч із олігархами? Була там хоч одна морда маленького українця? Одна рвалася, Павла Лазаренка, так йому такі "папа" лапті сплели, що ось вісім років додому повернутися не може, останній крадений мільйон проїдає. Признаюсь, колись і я спробував пробитися в олігархи, так оті два мудаки - - Гриша Суркіс і Міша Бродський - - у "Киевських ведомостях" кілька разів мій портрет поруч із портретом Жердицького, якому щось не поталанило із грішми остарбайтерів, -все натякали, ніби і я до того причетний. Іміджу ради, не пішов у олігархи, а пішов у президенти. Ну коли що, то врешті Сьома Могилевич поможе. Тепер не я до них, а вони до мене. Все-таки, я все для них підписую, а їм тільки забирати, загрібати. Але самокритично скажу, важко, ой важко, не все вдається. Маленькі українці заважають. Так само, як і Віктору Федоровичу, харашо жить не дают. Ото як їздив у США за "дорожньою картою для євреїв" в Україні. Ви ж, морди, не знаєте, що я зобов'язався віддавати все, що моя нація надбала, а в порядку розробленої Иоською Зісельсом програмою реституції, всю українську власність треба вважати жидівською, хай простить мені Яхве. Якщо правильно мені перекладала моя дружина, а я тільки її перекладам довіряю, то вся власність гоїв, згідно Талмуду, належить іудеям, бо яку власність можуть мати раби або гої - - маленькі українці. Ну, я не буду узагальнювати, винятки є, от хоч би мій син: студент, а талант, не те, що діти маленьких українців. Я йому аж два робочих місця організував, із 5 міліонів обіцяних, і кожне дає йому по 5 тисяч доларів на місяць. Так, наші діти підуть значно далі за нас: мій талант у порівнянні з його - - ніщо. Хіба я в його роки міг мріяти про 6-10 тисяч доларів на місяць, або купляти шампанське по 2 тисячі доларів за пляшку. Талант, мій кум Давид із поваги до його таланту машину йому подарував на кілька сот тисяч, чи міг я про таке думати в його роки?

А Ющенко, професор, як його ще Вадік не посадив на нари, мені питаннячко:

– А Іван Петрович Котляревський написали: "Хабарі, сиріч винуждєнниє подарочкі"?

А я: "Клянусь, він з доброї волі подарував авто, ну що Давидові кілька сот тисяч доларів. Ідеться ж не про маленького українця, а про мого довгого, чи то пак, великого українця. Дві роботи і студентство: без машини - - ну просто неможливо. Ви що, хочете, щоб він на міському транспорті їздив? І пішки в нічні ресторани ходив?"

Отак я тому пасквілянту, морді журналістській, і врізав. Професор називається... Кажу йому так витримано і скромно: "Слухай, хамло, з тобою сам Президент розмовляє і від імені моєї нації".

Після такого мого президентського спічу, хай і суржиком виголошеного, почалися запитання. Я зняв із сучка пилочку і нею показував, кому слід запитувати.

І тут маупівський професор, себто Ющенко, так безпардонно (і чого його Вадік не посадив, а ще "любий друг" називається) почав мене, Президента, критикувати. Цілу лекцію, нахал, прочитав:

Ви, пане Президент, у промові "з нагоди відзначення дня жертв голодоморів і політичних репресій" сказали: "Історія вже винесла вирок вбивцям, які планували і вчинили голод. Це тоталітарна комуністична сталінська система, яка не має національних ознак".

І друга теза Вашого виступу: "Злочин Голодомору прямо проклав шлях до злочинів Другої світової війни і в своїй диявольській суті - - до злочину Голокосту".

Хто Вам написав цю несусвітню брехню? Чи не доктор історичних наук Фелікс Левітас, який пише те саме: "... еврейские погромы 1917-1920 годов умножили число еврейских жертв и явились прологом Бабьего Яра", где были расстреляны 150 тысяч евреев (?) по данным немецких документов на 28 сентября 1941 г." За німецькими документами насправді розстріляно 33371 єврея, з яких більша половина не євреї, а члени змішаних сімей і їх діти та батьки. Так що жидів там розстріляно біля 15 тисяч. І все. Це дуже показово: жертв Бабиного Яру, як і Голокосту взагалі, перебільшено в 10 разів. А списки евреев, проживающих тогда в Киеве, были угодливо составлены дворниками, что сразу же стали прислуживаться немцам после взятия города войсками вермахта и СС" ("Ткума", № 9 (28), сентябрь 2002 г.).

Брехня перша:Вбивці українського народу, які панували і вчинили голод - досі не покарані. Потрібен Нюрнберг-2, який би виніс смертельний вирок комуністичній ідеології (себто назавжди заборонив її) і тоталітарній системі, яка сьогодні знову запанувала в Ізраїлі і Росії. Ніхто не покараний людським судом, ніхто не покаявся і не вибачився перед нащадками мільйонів замордованих українців. Суд має ще відбутися і він рано чи пізно відбудеться.

Брехня друга: "Тоталітарна комуністична сталінська система, яка не має національних ознак". Хто Вам написав оцю підступну брехню? Все той же Фелікс Левітас? Система - - це люди. Це Ленін-Бланк, Лейба Троцький, Лазар Каганович, Зінов'єв, Радек, Каменев, Менжинський, Хатаєвич, Чаковський, П'ятаков і т. д., і т. п. - - я навибирав біля 5000 представників тієї системи із жидівських видань і разом оприлюднив у збірнику "Так хто ж здійснював геноцид українців?" 5000! Всі жиди - - дипломати, вищий командний склад РСЧА, понад 90% складу НКВД і т. д. А ви кажете, "без національних ознак"? Я спеціально для вас репродукую партійний білет члена Комуністичної партії більшовиків України, виданий 4 лютого 1919р.

Тут репродуковано партквиток. Зверніть увагу, "картка - білет" розмежовані не тире, не червоною п'ятикутною зіркою, а шестикутною Зіркою Давида, символом сіонізму. Так є національна ознака? Навіщо ви підхліблюєте вашим "любим друзям" - третьяковим, червоненкам, жваніям, пасхаверам, канторам, гельманам, а головне - - нью-йоркським сіоністичним центрам? Що, і вам хочеться переписати трагічну історію України і приховати справжніх катів українського народу? Не вийде! Майдан, який ви зрадили, не дозволить. А ще ж була Єврейська Комуністична партія, кооптована Тройським у склад ВКП(б). Які її заслуги у винищенні українців? Думаєте, ваш Попович чи Майборода, або Кульчицький про це напишуть? Невигідно. Правду, виявляється, треба приховувати. І сьогодні!

Для брехунів нема нічого святого. Вони пихато заявлятимуть "моя нація", "мій народ", а з представниками ворожої ідеології будуть розпивати чарку в святій Софії. З тими, хто ввів тоталітарну систему, винищив із фашистським садизмом мільйони українців запалювать разом свічки Хануки, Пуриму, святкувать новий рік за чужим християнству календарем, запрошувати солдафонів Ізраїлю, щоб вони кованим чоботом агресора, який тисячами вбиває дітей семітських народів, розстрілює з танків статую Богоматері у Віфлеємі, промарширували по кістках Олени Теліги, Михайла Теліги, Івана Ірлявського і інших українських патріотів, які розстріляні у Бабиному Яру. Це святотатство, це кощунство, за це Вас треба відлучити, щонайперше, від церкви, а вона, Церква, устами патріарха Філарета закликала нас, українців, об'єднатися "навколо Президента і його оточення". Змініть оточення, пане Президенте, змініть його національну ознаку, вона дуже виразна і відверто антиукраїнська.

Брехня третья. Що це справді брехня засвідчує уже просте неспівпадіння між твердженням пана Президента і його "любого друга" Ф. Левітаса. Президент стверджує, невідомо на основі чого: "Злочин Голодомору прямо проклав шлях до злочинів Другої світової війни і в своїй диявольській суті -до злочину Голокосту". Зв'язок між злочином Голодомору і злочином Голокосту, хіба той, що за голодомори і розстріли Бог покарав жидів Голок остом. Багато хто із відомих світових вчених вважають, що такого не було. Хоча Президент тужиться відвести відповідальність від жидів. А от Фелікс Левітас стрілку відповідальності переводить на українців і твердить: "...еврейские погромы 1917-1920 годов умножили число еврейских жертв и явились прологом Бабьего Яра". Скажу, в чому мене переконує історія: за вчинені злочини треба відповідати. Хіба ми достеменно знаємо правду, чому Гітлер заходився винищувати жидів як націю? Так собі, ні з того, ні з сього: давай виб'ємо жидів! Брехня все це. Є якісь посутні, корінні причини, їх треба з'ясувати.

А хіба ми все або всі знаємо механізми і пружини, які штовхали жидівсько-більшовицьку зграю скуповувати Україну, поголовно винищувати всіх учасників "справи Бейліса", організовувати три голодомори і масові розстріли, а в еміграції руками жидівських бандитів-терористів, як агент НКВД Шварцбард, - - вбивати Петлюру, Коновальця, Ребета, Бандеру.

Отаку риторику розвів професор, здається Ющенко, і чого його Вадік і досі не посадив? Он у Німеччині, а там сьогодні в уряді біля ЗО жидів, так одному професору 5 років тюрми дали тільки за те, що Голокост не визнавав. А треба визнавати й те, чого не було? У Німеччині, як і на початку 30-х років, здається, жидівська державність вже відроджена, а в нас також відроджується. Як нам іти в Європу без відродженої жидівської державності? І без пам'ятника жертвам Голокосту перед Верховною Радою, як перед Рейхстагом у Берліні?

Третє: моє оточення, а це радники, що перейняли досвід Кравчука і Кучми, з якими плідно працювали, і Шарона, на якого також працюють і значно успішніше, надоумили оце мене сказати, що "у європейській країні не може бути національного питання". А я їм і вам, морди журналістські скажу, що не може бути жидівського питання, як не національного. Бо скрізь, де говорять і пишуть про національне питання треба розуміти і читати: "жидівське питання", бо не може йти мова про французьке, англійське, німецьке національне питання. Ну спалили араби кілька десятків тисяч автомобілів у Франції, а турки в Німеччині, то хіба це національне питання? Я, друзі мої, переконаний, то розгул європейської демократії, до якої ми так прагнемо. Генерал Москаль переконаний, що коли поселити в Україну мільйон азіатів, так і в нас буде, як у Франції, Сербії, Німеччині. Отоді буде і в нас зразкова демократія, а не національне питання із ксенофобією, жидофільством і безкінечними жидотрєпаніями. Указом знестожу ксенофобію і всякі фобії. Залишу тільки україножерство, бо інакше оті малі українці таку ксенофобію розведуть, що мені ні з ким буде незалежну, суверенну жидівську Україну розбудовувати. З отими малими хіба що збудуєш, окрім наметів на Хрещатику?

– Я стурбований випадками антисемітизму в Україні. Я правда, не знаю, що воно таке, бо семітських народів уйма і всі обрізаються. Я так думаю, що Яхве, який мені так допомагає в усьому, вибрав жидів уособлювати всіх семітів - і сповідників ісламу і іудеїв. А це знаєте, яка сила, сфокусована в одному найрозумнішому (50 % чемпіонів світу із шахів - - жиди, а це вам не якісь там космічні ракети створювати, будувати атомні реактори і створювати найпотужніші в світі літаки, зводити домни, вирощувати високі врожаї - - все це чепуха в порівнянні із шахами, у них, як стверджують самі жиди, ДНК засвідчує, що жиди найрозумніші!), - - богообраному, народові-месії. Давайте разом з ними будемо хвалити їх же і, Боже сохрани, говорити про них щось таке, що їм не подобається. Ото, каже Зіновійович із Альфредовичем, і є антисемітизм.

Я радив Вадіку професора посадити, а С. Ніколаєнку давав вказівку МАУП закрити: все зло в моїй державі, дорогі друзі, не в тому, що всі народні багатства, інформаційний і освітній простір в руках жидів, а в тому, що видання МАУП пишуть про це. Вадік і Женя категорично сказали, що вони цього вже терпіть не можуть, програвати судові процеси МАУП не хочуть, бо треба сплачувати великі суми, а вони йдуть на користь МАУП. Нахвалявся в Нью-Йорк подзвонити, а нам тоді ще якогось віника причеплять і тоді прощай Європа, НАТО, СОТ. Все у Вадіка із Йоською в руках, а вони ось як зберуть у Києві всіх світових реституток (так в Єрусалимі Вадік із Йоською вирішили), так від України і назви не залишиться. Та й Дорожна карта для жидів в Україні це передбачає. А цю карту я привіз із самого Нью-Йорка. Там їхній світовий центр, а ми - - маргінали. Де три жиди зібралися, - - там і центр, а мільйони -то маргінали. Не можуть же мільйони бути в центрі.

– Я стурбований тим, що про жидів стали багато писати в Україні. Моєму оточенню, он воно уже повертається із синагоги, це страшенно не подобається. І я, друзі мої, на прохання Вадіка, Жені і Йоськи, оголошую моїй нації терор антисемітизмом: вимагати відновлення у паспорті графи про національність – як каже Ромця Зварич – це махровий антисемітизм. А Саша Найман – незручним паркетом для такого танцюриста, як він. Хіба ж можна відновлювати 5-ту графу, коли з нею легалізуються всі жидівські злочинці в Україні? Я не дозволю жодного закону, який би створював незручності жидівським злочинцям.

—Любіть євреїв, любі друзі мої! —вони найрозумніші в світі!: жовта преса повідомляє, що 50% чемпіонів світу з шахів і 27% Нобелівських лауреатів – євреї. Який ще народ може похвалитися цим? Євреї хваляться всім, бо вони найрозумніші!

– Я буду жорстоко боротися з тими, хто не любить євреїв. Я видам указ, яким зобов'яжу всіх любити Рабиновича, Кацмана, Наймана, Зісельса, Пасхавера, Кантора, Діму Табачника і Яна Табачника, Борю Немцова і Гельмана, Борю Березовського і Гольдфарба, Пінчука і Коломойського, Грішфельда і Фельдмана, Жванію і Третьякова, Кравчука і Медведчука, Женю Червоненка і Мішу Бродського, Фіму Звягільського, і Ромцю Зварича, Гордона і Кичигіна, Розенбаума і Кобзона, Шмуеля і Якова, Асмана і Хайшнума, Малінковича і Левітаса (додатковий список жидів, готових до любові вашої, буде опублікований у пресі).

– Спеціальним указом я зобов'яжу всіх саприкіних і всіх, кого ще можна купити, а купити можна багатьох, щоб вони іменем України зобов'язували любити всіх по списку, інші мене не цікавлять, а цих -- любіть! Бо у них гроші.

– Я збудую Україну для євреїв нашими руками! У них всі наші гроші, а що збудуєш із маленькими українцями, як вони голі й босі? Як каже мій рідний брат: "А що ми можемо без них?" А йому професор заперечує: "Без них ми все зможемо, а з ними – будемо голі й босі".

Якщо ж не збудую жидівську Україну, то я її землі продам їм разом із маленькими українцями, бо для них земля, кажуть, щось святе, а для жидів -земля є товаром. Це повністю співпадає із моїми планами завершити побудову Третьої Хозарії. Он Суркіс у Юшках купив землю і вивозить чорнозем на свої маєтки, а на оголеній глині ставки будує, буде жаб для французів розводити і продавати. Маленькі пересічні українці до такого б ніколи не додумались, а Суркіс – геній, які інвестиції в жаб'ячі ставки вкладає, щоб не помітно було, що пласт чорнозему вже тю-тю, нема. А коли ешелонами повезе чорнозем до Ізраїлю, ви не уявляєте, скільки за транзит Україна візьме доларів. Ні, земля має стати товаром, бо інакше я не розбудую жидівської держави в Україні.

І тут вся оця публіка, що нашевкалась до мого пралісу, в якому я бортничав, такий галас підняла, що я зняв із сучка пилочку і почав так енергійно пиляти, аби заглушити журналістський галас. Та забувся на лихо, що пиляю ту гілляку, на якій сиджу. А вона як затріщить, а потім на землю гепнула разом зі мною. А з дупла до мене оси, виявилося, що то навіть не бджоли були... І я прокинувся...

Тьфу-у, наверзлося... Щоб сон забути почав читати "Дзеркало тижня"... – некролог Помаранчевій революції.

Епілог або Fata morgana Майдану,

Написаний Сергієм Рахманіним

(Див. "Дзеркало тижня" від 26 листопада 2005 р. через рік після Майдану)

1.  "Ті ж знамена, але інші гасла.

Ті ж слова, але зовсім інші емоції. Ті ж люди, але абсолютно інші очі..."

2. "Віктор Ющенко у своєму спічі чомусь обізвав майданівську трибуну подіумом". Усвідомив, очевидно, що на тому подтулі він тільки "моделька" бізнес-шоу, поганий актор.

Там же:

3.  "...парламентську   більшість (після   виборів 2006 р. В. Я.) сформують Ахметов, Пінчук та Коломойський". Слава Богу, люди починають усвідомлювати, хто в домі господар...

Від себе: і якщо сон збудеться, Ющенку В. А. треба негайно проситись бухгалтером у колгосп, який спеціально для нього створить О. О. Мороз, забирати туди з собою пасіку і пензлі... і приїздити до Києва лише в синагогу.

А нам думати, як визволитися з-під сіоністської окупації. Окремо будемо говорити про московську. Бо живемо в окупованій державі, в якій вся влада і багатства належать кнесетові та московському Кремлю: "Доборолась Україна до самого краю..."

Василь Яременко,
професор, Голова Федерації
Патріотичних видань України