Національна традиція чи космополітизм?

Та не тільки і не стільки символи радянської епохи є небезпечними для українського суспільства, а й «ідеї» та «напрацювання» більшовиків сторічної давності задля впливу на свідомість людей. Однією з таких ідей, що її зараз взяли на оз­броєння далеко не троцькісти-ортодоксали, а й послідовні демократи-капіталісти, стала ідея «загальної рівності всіх людей». Раніше ця ідея подавалася під означенням «інтернаціоналізм», зараз називається більш «прогресивно» — «космополітизм».

Слово «космополітизм» у перекладі з грецької означає «громадянин світу». У сучасному розумінні це поняття є ні чим іншим, як ідеологією «світового громадянства» — суспільства без держав, кордонів, національної диференціації. Навіть радянська (!) пропаганда намагалася наголосити, що в основу ідеології космополітизму покладено відмову від національної належності, від традиційної релігійної (християнської, мусульманської, буддійської то­що) етики. Космополітизм заперечує розмаїття культур, проте потребує вироблення єдиної абсолютно для всіх нової універсальної культури, етики, моралі. Радянська пропаганда проголошувала, що в основі виникнення сучасної ідеології космополітизму лежить бажання «світової буржуазії», а особливо — представників великого капіталу, взяти повністю під свій контроль світовий ринок. Вона також зазначала, що догми космополітизму є абсолютно чужими догмами так званого пролетарського інтернаціоналізму. Щоправда, ідеологи «панпролетаризму» скромно замовчали, що у «нашого» інтернаціоналізму та «їхнього» космополітизму єдине коріння. Космополітизм у сучасному розумінні цього значення зародився у ХVІІІ столітті у Франції та на Британських островах. Там виникло і розвинулося масонство, а саме йому має завдячувати своєю появою космополітизм. Саме в основу масонської доктрини закладено принцип «світового громадянства», тобто принцип побудови бездержавного громадянства, в якому всі прості люди будуть рівними одне перед одним, проте ще буде «каста» «обраних», які пануватимуть над світом. Звісно, в такому суспільстві «необраним» апріорі перекрито шлях до влади. Цікаво, що догми, взяті на озброєння масонами, чітко прописані в священній юдейській книзі — Торі: «богообраний» народ має панувати над рештою людства, над «гоями» (неєвреями).

Щоб залучитися підтримкою простих людей, французькі масони під час Великої французької буржуазної революції кинули гасло «Свобода, Рівність, Братерство!». Вони, звичайно, умовчали, що серед усіх рівних будуть «рівніші» за інших («обрані»), які пройшли ритуал посвяти в масони. Через майже сто років більшовики взяли за основу ідею французьких масонів, але текст гасла переробили. Тепер воно звучало так: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». «Ідейна» близькість більшовиків та вождів Французької революції є невипадковою: свого часу «наші» леніни, троїцькі, каменєви, зінов’єви самі входили до різних масонських лож, читали твори масона Маркса і чудово засвоїли суть ідеї «світового громадянства», або космополітизму. Щоправда, з приходом до влади в СРСР Йосипа Сталіна російський великодержавний шовінізм витіснив адептів космополітизму. Тим часом московські шовіністи вміло маніпулювали свідомістю громадян СРСР, розводячи демагогію про «пролетарський інтернаціоналізм» та «світову революцію». Під останнім поняттям московські імперіалісти розуміли загарбницький похід проти цивілізованого світу, насамперед проти Західної Європи. Та Друга світова перекреслила плани сталінського режиму. А після її закінчення лідерство у світовому товаристві переходить до США — країни, де на той час найпослідовніше обстоювалися ідеали капіталізму: вільна конкуренція, світовий ринок без кордонів, ліберальна економіка, особисті права і свободи кожної людини. Саме в американському політичному та економічному середовищі ідеологія космополітизму набирає сучасних ознак. Для чого ж американцям був потрібен космополітизм? Для зміцнення своїх позицій у світі, для економічного домінування й абсолютної гегемонії. Для досягнення своєї мети Штати спочатку зробили долар «світовою валютою». Далі американський капітал у вигляді позик, кредитів постраждалим країнам Західної Європи та Японії просочується в економіку держав — потенційних союзників, роблячи останніх економічно залежними від США. Таким чином Європа змушена грати за правилами, що диктує Вашингтон. Далі в хід йде спеціальна підготовка ідеологів космополітизму — економі­чна інтеграція країн світової спільноти, яка стає відправним пунктом глобалізації. Така інтеграція перш за все передбачає вільний обіг товарів і послуг, а також капіталу. Для цього треба спрощувати порядок перетину кордонів, зменшувати мито. Для узгодження питань економічної інтеграції створюються міжнародні організації на зразок СОТ, ОПЕК, ЄОВТ, ЄЕС (ЄЕС — це Європейський економічний союз, не плутати з ЄС), організації регіонального рівня, спрямовані на збільшення ефективності економічного співробітництва з країнами-сусідами. Потім йдеться про створення міждержавних і наддержавних політичних органів. Таким чином під патронатом США створюється ОАД — Об’єднання американських держав — надійна опора Вашингтона в Латинський Америці, а західноєвропейські країни — переважно члени НАТО — розбудовують Європейський Союз. Саме ці дві організації нині мають най­яскравіше виражену проамериканську позицію. А що таке «проамериканська позиція»? Це спільність зі Штатами у поглядах щодо ведення міжнародної політики, економічна взаємопідтримка, контакти в галузі культури. І ось під цими самими «контактами» слід розуміти постійне нав’язування європейцям американського способу життя. Для чого, здавалося б, робити це? Відповідь лежить на поверхні: в тих країнах, де сповідуватимуть «американський стиль життя», США буде легше впливати на дії та рішення урядів, тим паче, коли голови цих урядів колись навчалися або стажувалися в Штатах. Щоб «замериканізувати» Європу, ідеологи космополітизму, дотримуючись положень так званої доктрини Аллена Далеса, намагаються впливати на свідомість громадян європейських країн через монополізований групою медіа-магнатів інформаційний простір. За мету вони ставлять підміну системи цінностей європейців. Для цього космополіти застосовують увесь арсенал своєї пропаганди: музику, кінопродукцію, рекламні ролики. Крім того, космополітам допомагають місцеві демо-ліберали. Загальновідомо, що лібералізм як ідеологія ставить людину над державою та громадою, відкидає необхідність збереження національних традицій у державі, а саму державу розглядає як статиста. Лібералізм толерує більшість з тих вад, які різко засуджує, наприклад, націоналізм. Для американської нації — різношер­стої, зліпленої з представників різних культур і релігій, — така ідеологія є близькою і зрозумілою, адже, по суті, американська нація не несе в собі ані чітко виражених цінностей, притаманних європейській цивілізації, ані цінностей, притаманних мусульманському чи буддійському світу. Але для Європи, країни якої завжди славилися принциповою позицією щодо збереження національних традицій своїх країн, лібералізм є небезпечним. Адже не секрет, що саме через впровадження ліберального законодавства такі країни, як Велика Британія, Франція, потерпають від засилля емігрантів з країн Третього світу, в Голландії легалізовано проституцію, в Іспанії та тій самій Голландії дозволено одностатеві шлюби. Практично всі країни ЄС виробили нормативні акти, які карають тільки за нетолерантне ставлення до секс-меншин!

А що чекає на нас, українців? Якщо ми не задумувалися над цим питанням, то варто задуматися. Зважте: послідовні космополіти-неукраїнці (Коломойський, Пінчук, Рабинович, Ярославський та ін.), які тримають у своїх руках медіа-простір України, організовують масовий показ американської відеопродукції, до створення якої долучалися такі самі космополіти. Погляньте на екрани! В американських фільмах пропагується таке явище, як змішання культур, міжрасові шлюби то­що. Дедалі частіше нам показують стрічки, де ролі позитивних персонажів не довіряють білим акторам. У таких фільмах оспівується стиль життя обивателів негритянських кварталів Брукліна чи якого-небудь чайна-тауну Сан-Франциско. Ви не знайдете жодного фільму, де негативним персонажем був би єврей. Нам, європейцям, нав’язують інше розуміння жіночої краси («чувак, прикольно мати коханку-негритянку!»). Заокеанська пропаганда спотворює наше розуміння естетики в музиці, нам нав’язується реп, який може становити цінність тільки для дослідників ненормативної лексики. Американські космополіти привчають нас до різних моісеєвих-пєнкіних і «татушек». До професії повії чи до наркоторгівця також вимагають ставитися з толерантністю і розумінням. Порнографія — це взагалі окрема тема, саме завдяки масовому показу відеопродукції з елементами еротики західним космополітам вдалося розбещити нашу молодь. Ще один негативний момент — поступовий «лінгвацид» громадян нашої країни. Ця проблема виникла не так через те, що англійська мова стала мовою міжнародного спілкування, як через засилля іноземного капіталу, який послуговується економічною термінологією, створеною на базі англійської мови. Для роботи в створених за участі іноземців недержавних підприємствах, фірмах, компаніях залучається багато громадян інших держав, для яких не українська є робочою мовою. Разом з ними і українці змушені переходити на англійську. А під постійним впливом чужомовного середовища рідна мова потроху починає забуватися, здаватися чужою, «немодною». І щоб здаватися «модним», недолугий бізнесмен для своєї компанії вигадує англійську назву, та ще й таку, щоб на американський манер. Ось так і виникають різні «Мега харти», «Інтерпайпи», «Систем капітал менеджменти». Питається: а що, хіба рідною мовою назвати було складно?

Та найстрашніше для нас, як і для більшості європейців, те, що з подачі різних бізнесменів з-за океану в нас розмножуються релігійні організації, простіше сказати — секти, які намагаються по-своєму трактувати вчення Ісуса Христа, переосмислюють ставлення до Бога взагалі, переглядають догми традиційних християнських вчень. Ці секти займаються зомбуванням людей, викачуванням з них грошей, які осідають у кишенях американсько-єврейських «дєлков». Далеко за прикладами ходити не треба — у Києві функціонує «Посольство Боже», яке очолює Сандей Аделанджа, за чутками, колишній наркоторгівець. Тим не менш, уряд США підтримує сектантство в інших країнах, що й не дивно: Америка, в релігійному житті якої домінують різні протестантські напрями, зацікавлена непомітно підмінити основи традиційної християнської моралі в Європі.

Американські та ізраїльські космополіти готові на все, аби викоренити будь-який, окрім, звичайно, сіонізму, націоналізм. Зденаціоналізованими легше керувати. Не знаючи власного коріння, вони не матимуть орієнтирів для заперечень. Тому й пропагують космополітизм , як безальтернативне майбутнє. За інших умов, про світову економічну та політичну гегемонію представникам «світового уряду» думати зарано.

Що ж нам залишається робити? Відповідаю: розбудовувати свою НАЦІОНАЛЬНУ державу, навчитися не піддаватися пропаганді, яку запускають у медіа-простір. Нам треба нарешті зрозуміти: хто наш ворог.