ВІРТУАЛЬНІ ГРОШІ ПАВЛОГРАДСЬКИХ ВИНАХІДНИКІВ

У процесі справи щодо банкрутства ВАТ «Павлоградвугілля», порушеній за позовом Рутченківського заводу «Гармаш» (Донецьк) у січні минулого року, з’ясувалося, що найбільшу претензію до холдингу мають зовсім не донецькі вугільні трейдери і постачальники устаткування, а місцеві винахідники.

Як виявилося, у період реорганізації «Павлоградвугілля» з держпідприємства в акціонерне товариство дві шахти холдингу – «Самарська» і «Тернавська», підписали з групою павлоградских «кулібіних» цікаву ліцензійну угоду. Тепер, маючи на руках цей документ, при формуванні реєстру кредиторської заборгованості ВАТ «Павлоградвугілля», ліцензіари (винахідники) як спадкоємці зазначених шахт заявили кредиторські вимоги на суму понад 190 млн грн.

У 2003 році дві шахти об’єднання «Самарська» і «Тернавська» підписали ліцензійні договори щодо впровадження у своїх забоях майже «чарівного» пересувного перевантажувального пристрою , винайденого і запатентованого своїми ж шахтарями. На відміну від стаціонарного пристрою – скрепкового перевантажувача ПТК-1 виробництва харківського заводу «Світло шахтаря» – новий пристрій полегшував працю і піднімав продуктивність. Крім того, він дозволяв шахтарям заощадити на заставі. Новий пристрій був менш громіздким і коштував 30 тисяч гривень, на відміну від старого –  вартістю 1,2 млн грн. Все добре. Однак, за умовами ліцензійного договору адміністрація виявила до винахідників нечувану щедрість. Узявши на озброєння нову модель перевантажувача, шахти зобов’язалися виплачувати винахідникам не половину отримуваного прибутку, як було б логічно припустити, а половину всього прибутку щомісяця. Проте, після реформування й приватизації холдингу, новий власник відмовився виконувати старі зобов’язання. Так, наприклад, довідавшись про існування даного договору, адміністрація холдингу, ще в процесі приватизації «Павлоградвугілля», настояла на порушенні проти підписантів кримінальної справи. Тим більше, що серед них виявився і директор однієї із шахт. Самі винахідники пояснюють атракціон небувалої щедрості інакше. Вони стверджують, що в первісному варіанті договору претендували лише на половину прибутку, отриманого завдяки впровадженню винайденого пристрою. Зміни ж у контракт були внесені не за їхньою пропозицією, а з ініціативи адміністрації, яка нібито просто хотіла їх «надути».

В радянській практиці шахти ніколи не були рентабельними. Тому, обіцяючи половину прибутку всієї шахти, ліцензіат платити не збирався, оскільки прибутку, як такого, не було. За свій винахід автори встигли одержати лише частину первісного платежу. Але приватизований «Павлоградвугілля», усе-таки, почав показувати прибуток і творці перевантажувального пристрою відчули себе казково багатими.

Тому київська юридична фірма, яка представляє інтереси павлоградських умільців, вважала можливим виставити ВАТ «Павлоградвугілля» позов на суму 173,5 млн грн – половину заявленого підприємством торік прибутку. І ще 16,6 млн грн (50 тисяч мінімальних окладів) –  за незаконне використання винаходу на третій шахті об’єднання ім. Героїв Космосу. Шахтарі цієї шахти перейняли нововведення, але не оформили свої відносини з власником патенту, що було доведено слідчим експериментом за позовом про захист порушених прав інтелектуальної власності. Таким чином, загальна сума вимог винахідників до павлоградського холдингу виросла до 190 млн грн.

Раніше експерти оцінювали загальну кредиторську заборгованість ВАТ «Павлоградвугілля» у 700 млн грн, тому позов винахідників, радше за все, є найбільшим у справі про банкрутство холдингу.

Теоретично павлоградські «кулібіни» мають навіть шанси одержати чільне місце в комітеті кредиторів підприємства. Хоча поки Господарський і Апеляційний господарський суди Дніпропетровської області не вважали можливим цілком задовольнити вимогу позивача. Визнаючи наявність заборгованості, судді віднесли визначення суми до компетенції суддів загальної юрисдикції. Зараз справа розглядається як Вищим господарським судом України, так і Павлоградським міським районним судом. Крім того, останній наприкінці минулого року припинив справу, заведену на колишнього директора шахти «Самарська» і за сумісництвом – винахідника, за фактом зловживання службовим становищем. Отже, суд визнав, що обіцянка неіснуючого прибутку не розходиться з нормами українського законодавства.