Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ПАРЛАМЕНТ НЕХТУЄ... ЗАКОНИ

15 березня 2006 року на адресу Президента України я надіслав рекомендованого листа з приводу суттєвих негараздів в діяль­ності Верховної Ради четвертого скликання.

Минуло більше двох місяців, але будь-якої реакції на звернення не зафіксовано. Це суперечить діючим нормам взаємовідносин влади і народу, є порушенням елементарних норм Закону України про звернення громадян. Зважаючи на надзвичайну важливість повідомлення та приймаючи до уваги, що чиновниками секретаріату воно вочевидь не доведено до відома Президента, вважаю за потрібне оприлюднити це в засобах масової інформації.

Про деякі особливості законотворчого процесу у Верховній Раді України.

Громадський моніторинг діяльності Верховної Ради України на протязі 2002—2006 років дає підстави заявити про її непрацездатність, нелегітимність прийнятих нею законів та інших нормативних актів.

Це пояснюється внутрішньою некерованістю парламенту, безвідповідальністю депутатів, формально проголошена присяга на вірність українському народу ними не дотримується, відпові­дальності за це законами не передбачено.

Стаття 78 Конституції України зазначає, що народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі, фактично перебувають з парламентом у трудових відносинах, що мало б означати наявність певних прав і обов'язків. Однак саме обов’язків у цих відносинах і не передбачено. За систематичні порушення обов’язків депутати не несуть відповідальності.

Після обрання і досить сумнівної процедури визнання повноважень народний депутат стає цілковито автономним навіть по відношенню до Верховної Ради, яка не має ніяких засобів впливу на нього. Цим і пояснюється така поведінка депутата .

Згідно ст.84 Конституції України голосування на засіданнях Верховної Ради народний депутат здійснює особисто. Це імперативна норма, яка не може тлумачитись по іншому. Таке положення також закріплено п.4.ст.24 Закону про статус народного депутата та Регламентом Верховної Ради. Норми, яка передбачала б передачу картки для голосування іншому депутату, не існує.

Тим часом, практика пленарних засідань підтверджує, що в залі замість 226 чоловік, як правило, присутні не більше сотні, хоч на табло висвічується 250 і більше «голосів». Це означає, що присутні використовують по декілька карток для голосування. Оскільки це не є волевиявленням відсутніх депутатів, закон чи інший документ не вважається прийнятим!

Керована спікером та його першим заступником Верховна Рада постійно працювала в подібному режимі, тобто грубо порушу­вала Конституцію та закони держави.

Регламент Верховної Ради ( ст.3.1.6.) вимагає від спікера відкладення або перенесення пленарного засідання у випадку, коли зареєстровано менше 226 депутатів. Оскільки відсутність потрібної кількості депутатів стала традиційною, Голова Верховної Ради зобов’язаний повідомляти Президента про неможливість розпочати пленарне засідання.

Чи надходили такі повідомлення до Президента наразі невідомо. Але, враховуючи «дружні» відносини між гілками влади, гарант Конституції при наявності таких повідомлень напевне скористався б своїм правом розпуску парламенту!

Згідно ст.88 Конституції України Голова Верховної Ради підписує прийняті Верховною Радою акти, тим самим засвідчуючи їх відповідність змісту прийнятих рішень. Передаючи Президенту документи, прийняті неналежним складом парламенту, спікер тим самим провокує його на підписання неконституційних законів! Такі нормативні акти не є законами країни і не можуть застосовуватись.

В публікаціях ЗМІ повідомлялось, що у 2005 році Верховною Радою України прийнято 333 закони, 279 з яких уже підписані Президентом. Зважаючи на те, що всі вони приймались в дослідженому режимі, їх юридична значимість сумнівна. Серед них чикало міжнародних угод, які також нелегітимні, а це підстави для серйозних політичних скандал ів.

22-23 грудня 2005 року Верховною Радою України розглядалися зміни до закону про місцеве самоврядування. Телеканал 1+1 зафіксував як три-чотири десятки депутатів ходили по рядах пустої зали й використовували чужі картки для голо­сування. В газеті «Сегодня» 27.12.05 року з цього приводу зазначено, що за законопроект в першому читанні проголосувало понад 300 депутатів! Так три десятки трансформувались у три сотні !

18.01.2006 року о 17:35 на пленарному засіданні розглядались зміни до закону про державне соціальне страхування від нещасних випадків. Головуючому А. Мартинюку нардеп Ю. Кармазін поставив запитання, до яких блоків належать 75 депутатів, що перебувають в залі. Він лише підтвердив реальну кількість присутніх. Однак після голосування на табло зафіксо­вано 257 голосів! Так сімдесят п’ять депутатів матеріалізувались у 257!

Але вершиною «досягнень» депутатів стало пленарне засідання 21 лютого 2006 року, на якому «долали» вето Прези­дента на закон про пільги дітям війни. Півсотні «кнопкодавів», що метушилися по рядах, «забезпечили» 318 голосів! В цей час спікер В. Литвин стояв за робочим столом і з гордістю спосте­рігав за дійством. Це що – демонстрація некомпетентності чи свідома фальсифікація?

14 березня 2006 року на телеканалі «Інтер» телеведуча С. Леонт’єва поставила запитання депутатам Людмилі Супрун та Валерію Асадчеву, як могло статись, що при наявності в сесійній залі менше сотні депутатів за виділення додаткових коштів на ведення виборчої кампанії проголосувало понад 300 чоловік!? На це пан Асадчев відповів, що в парламенті склалася практика(!), коли один депутат голосує за кількох!

В такий спосіб було підтверджено, що в парламенті свідомо ігнорується Конституція України, Закон про статус нардепів, Регламент Верховної Ради і присяга депутата. Цікаво, а що скаже Рахункова палата з приводу неправомірного витрачання бюджетних коштів за рішенням В. Литвина та купки депутатів?

16 березня 2006 року на пленарному засіданні близько сотні депутатів прийняли зміни до Регламенту Верховної Ради. На табло висвітилось майже триста голосів! Маємо ще і фаль­шивий Регламент!

Такий парламент — ганьба для держави. Тим більше, що внаслідок так званої політ реформи, він перебирає на себе управ­ління суспільством. Схоже, що новообрана Верховна Рада буде продовжувати дуже зручну для депутатів «практику». Саме тому на часі створення Президентом України спеціальної слідчої комісії за участі громадськості для вивчення практики законотворчості за останні чотири роки і відповіді на питання –  чи є в Україні законодавчий орган як такий? Якщо те, що ми спостерігаємо і є вищим представницьким органом влади, то чи потрібен такий нашій держав і ?

Вочевидь пора ставити питання про відповідальність попереднього керівництва Верховної Ради за службові проступки. Зважаючи на небажання діючого парламенту завершити формування Конституційного Суду, громадськість позбавлена можливості звернутись до нього, тому розраховуємо на Ваше втручання. В іншому випадку залишаємо за собою право звернення до Парла­ментської Асамблеї Ради Європи.

Микола БЕСАРАБ,
перший заступник голови
обласної організації
«Громадський контроль»,
заслужений юрист України
м. Дніпропетровськ

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com