ЯК ФОРМУЄТЬСЯ АМЕРИКАНСЬКИЙ "ОБЩАК" СВОБОДИ І ДЕМОКРАТІЇ?

Думати глобально — діяти локально

В одній з передач «Свобода слова» «психоаналітика» Савіка Шустера відбулися «розумні» дискусії лідерів наших партій, з яких стало зрозуміло, що не бачити нам поліпшення життя ще багато років.

Вражає те, що жоден з політиків майже нічого не розуміє в економіці. Особливо це стосується стрибка цін в Україні. Вимазуючи один одного багном, ведучи розмову ні про що під керівництвом «жителя єврозони» Шустера, там донині не розуміють, що за наддержавного управління економікою стрибок цін жодним чином не залежить від дій наших високоповажних урядовців.

Чому? Бо гривня жорстко прив’язана до долара, а відповідно і зростання цін в Україні залежить від стану долара в Сполу-чених Штатах Америки. Те, що відбувається в нашій економіці, має назву «імпортована інфляція», яка спричиняється надлишковим припливом доларів і підвищенням цін на імпортні товари.

Звідки ж цей надлишковий приплив долара? За інформацією в.о. прем’єр-міністра України Єхануро-ва, на парламентські вибори партії витратили понад 800 мільйонів доларів.

Звідки ці гроші з’явилися в Україні? «Чорний нал»?

Занадто великий. Радше це «троянський долар», який з’явився завдяки зусиллям секти Хабад і її тісним зв’язкам з нарко-картелем «Калі» фінансово-кокаїнового клану Баруха. Не випадково громадянин Венесуели, харківський ватажок секти Хабад Мойша Московіч розподіляє фінансові потоки секти. Відслідковує ці процеси Орден нащадків Богдана Хмельницького (ОНБХ) (не плутати з організацією депутата Грача), який з’ясував, що в Україну було поставлено 12 тонн «кокаїнового золота», вартістю майже 700 млн дол. Із заявленої Єхануровим суми в 800 млн дол. тільки 100 млн — витрати усіх інших партій, зокрема й тих, що фінансуються США, Березовським та ін., а інші кошти — це «кокаїнове золото» Хабада.

Зовсім не випадково депутати різних рівнів і мери багатьох міст України стали ставлениками Хабада, який бере владу в свої руки.

Отже, в Україні з’явилися величезна неконтрольована сума валюти. Як знейтралізувати її вплив на економіку України? Є тільки одна можливість зведення до мінімуму впливу цих процесів — пустити долар у вільне плавання українським валютним ринком. В умовах надлишкового припливу валютної маси в Україну гривня почне ревальвува-ти до долара, піднімаючи свою курсову вартість, імпорт стане дешевшим, експорт перестане приносити надприбутки через зрослі в доларах витрати виробництва. Приплив валюти в країну знизиться, і ринок прийде до рівноваги.

Саме таким шляхом з 2000 року йде більшість країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, які після кризи 1997—1998 років і девальвації своїх валют швидко виправили становище.   Вони   збільшили експорт і валютні резерви, а паралельно ревальвують свої валюти до долара. Нічого іншого ми все одно не придумаємо, якщо не хочемо отримати інфляцію, спровоковану не виборами, а помилками Нацбанку і уряду.

Інша проблема в тому, що долар падає в ціні. А гривня прив’язана жорстко до долара, тож якщо з доларом немає проблем, то й гривня стабільна і ціни не зростають. Якщо ціни на товари в доларах на світовому ринку зростають, вони стають дорожчими і всередині України. Це явище називається імпортованою інфляцією.

Лікбез

В економіці є такий показник — монетизація ВВП, чи простіше — скільки гривень треба мати в економіці на кожну гривню виробленої продукції. Якщо гривень мало, а продукції багато, то виникають неплатежі, векселі, залікові схеми та ін. Якщо грошей багато— виникає інфляція. «Це коли гроші носять у валізі, а товари — у гаманці», тобто товари стають дорогими. Цікаво, що уряд Януковича все це добре знав, утримував у руках стан фінансової дисципліни, проте інфляція з’явилася і нині це добре видно.

Звернімо увагу на факти. У 1973—1975 роках, після нафтового ембарго арабських країн, нафта стала дорожчою більш як уп’ятеро (з 2 доларів до 11 за барель). Водночас економіка США відреагувала на це тільки 15% інфляцією за два роки. Тепер за 2002—2005 роки нафта стала дорожчою більш як утричі, проте ні в США, ані в Євросоюзі цього не помічають. Тоді виникає питання: чому в нашій країні ціни зростають?

Бо США і Євросоюз експортують інфляцію в інші країни світу, а самі живуть за рахунок додат-кової щоденної емісії долара чи євро! 

Пояснимо це детальніше.

Звідки гроші в глобального агресора?

У нашій країні багато людей вважає Сполучені Штати Америки (США) взірцем свободи і демократії, що це досить миролюбна країна і тільки світовий тероризм не дає можливості мирно існувати цій державі. Однак досить уважно подивитися на світ, на останні війни у цьому світі — і скрізь ви побачите Америку. Ось перелік країн, у яких останніми роками американські яструби насаджували «свободу» і «демократичні цінності»: В’єтнам, Ірак, Югославія, Афганістан, Ірак. Американська військова машина не знає спокою. США витрачають на озброєння своєї армії понад 300 млрд доларів, що дає їм можливість мати армію в півтора мільйони чоловік — найсучаснішу армію на планеті.

Щоб зрозуміти процеси, що відбуваються у світі, треба завважити багато чинників. Так, наприклад, щоб зрозуміти, чому Америка напала на Ірак, потрібно розглянути щонайменше кілька причин, наприклад, ситуацію з доларами, нафтою, музейними шумерськими табличками.

Розпочнімо з доларів і нафти, а точніше з коливання цін на нафту. Адекватно оцінити їхній рівень можна тільки тоді, коли є з чим порівнювати. Ми ж орієнтуємося винятково на ціну нафти в доларах. І тут виникає запитання: чи збільшується ціна на нафту, тобто нафта дорожчає, чи долар дешевшає? Щоб відповісти на це запитання, необхідно порівняти ціну з іншим показником, який також залежить від необ’єктивних чинників, з ціною на золото. Тоді ми отримаємо дещо іншу ситуацію.

За останні три роки російська нафта Urals (за барель) в доларах виросла приблизно втричі (з 22—25 до 56), ціна ж золота за тройську унцію (близько 30 г) виросла з 280—290 до 556 доларів. Невеличкі розрахунки показують, що один грам золота три роки тому коштував 9,5 долара, а нині він коштує 18,5 долара. Отже, якби покупці російської нафти розраховувалися не зеленими, а золотом, то три роки тому і нині за кожну діжку нафти Росія отримувала б приблизно 2,5—3  грами  золота.   З цього випливає, що не ціна на нафту зростає, а вартість долара падає!

А тепер, коли ми з’ясували, що зростання ціни на нафту немає, розпочинається така собі цікава ситуація в Росії. Зусиллями уряду прийнято геніальне рішення — усі гроші, отримані від продажу нафти, складати у Стабілізаційний фонд (СФ), що номінується в іноземній американській валюті й американських цінних паперах. Тобто протягом усього терміну існування цього фонду США купували в Росії нафту за постійною ціною — 20 доларів. Понад те, на благо американської економіки Росія перетворює суму надприбутку не тільки з продажу нафти США, а й з продажу всіх обсягів нафти, усім країнам світу. Непогано?! Величезні гроші, отримані за нафту російського народу, лежать мертвим вантажем знову ж таки в американських банках, народи Росії вимирають, тоді як Америка використовує ці гроші для свого збагачення.

Скептики можуть заявити, що для американської економіки 20—25 млрд доларів — крапля в морі. Проте й тут усе не так просто — йдеться про стерилізацію грошової доларової маси (практично зайві долари вилучаються з обігу). А це означає, що загальний вплив на економіку США грошової маси повинен визначатися з урахуванням  коефіцієнта середньої кількості числа обігів грошової маси — не менше як 5—7 разів, а це вже десь близько 150 млрд доларів. А якщо до цього додати кошти резервів (у доларах) Центробанку Росії, Нацбанку України та інших країн, то вийде, що весь дикий бюджетний дефіцит (цього року — понад півтора трильйони) бюджету США фінансується Росією, Україною та іншими країнами доларової резервної маси. Непогано?!

Однак чому Росія  не використовує СФ і резерви Центрального банку? Справа в тому, що створення цих резервів вигідно тільки одній країні, а саме США, де практично ці резерви й зберігаються. А тепер згадайте, де зберігаються гроші усіх наших правителів? Правильно — у США, чи інших банках, але вони відомі американським спецслужбам, як і відомо багато темних плям з біографій цих самих правителів. І вони знищуватимуть свій народ на догоду своїм господарям.

А що було б, якби Росія почала використовувати свій фонд? Американська економіка через півтора-два роки впала б на коліна. Тобто всі доларові резерви, разом з авуарами олігархів в офшорах, перетворилися б у пилюку. Тоді й агресії США не потрібно було б боятися, бо рівень боєздатності найманої армії різко впаде. Немає грошей — немає й найманців.

Та й не до зовнішньої агресії буде Америці, коли нафтовий Техас запрагне незалежності, а Арканзас і Кентуккі вимагатимуть розраховуватися за зерно не папірцями, а товарами. І це не фантастика, а цілком можливий варіант розвитку подій.

Наведу додаткові аргументи. Професор російської Вищої школи економіки А.Кобяков вважає, що «Америка давно живе в борг. До того ж ефективність цього процесу катастрофічно падає. Якщо в 70-ті роки зростання ВВП на 1 долар відбувалося ціною зростання нового боргу на 1,75 долара, то в 2000—2001 роках на 1 долар зростання ВВП потрібно було мати 5 доларів нових позик. Сумарний борг усіх секторів американської економіки становить 33 трильйони доларів, тобто більш як утричі перевищив ВВП». Тобто сукупний борг американців більше як утричі перевищує все те, що вони виробляють; до того ж інфляції в США немає, банківський кредит досить дешевий (2,5 % річних), а заощадження населення надзвичайно малі.  Чиста зовнішня заборгованість США в 2003 році підійшла до 2,5 трильйона доларів, тобто 25 відсотків ВВП, а 15 років тому вона дорівнювала нулю.

У квітневому числі за 2003 рік «Волл-стріт Джорнел» обговорювалося питання: «Чи перебувають США на гачку в іноземного капіталу?» У підсумку було отримано позитивний результат. Іноземні інвестори, за даними міністерства фінансів США, «тепер тримають у приватних руках приблизно 2/5 федерального боргу, вдвічі більше, ніж десять років тому». За думкою професора А.Кобякова, «питання поставлено так: до якого часу світова спільнота згодиться фінансувати американське «благополуччя»?

Проте нові амбітні гравці уже з’явилися, понад те, вони активно готуються до фінального акту (запровадження єдиної валюти в Європі, створення і швидкий розвиток Азійського валютного фонду, поява «золотого динара» як колективної розрахункової одиниці мусульманських країн, масована скупка золота Китаєм, розмови навколо переведення торгівлі нафтою з доларів на євро та ін.).

Нині близько 4/5 міжнародних фінансових трансакцій, половина експортних операцій і близько 2/ 3 світових запасів валюти оцінюється в доларах. Починаючи з першої половини XX століття, американська валюта має величезні «глобальні субсидії», в основі яких становище США як світового лідера. До цього можна зарахувати й дивіденди, які отримує Америка з 1973 року від усього світу, як гарант фінансової стабільності. Нафтові операції в доларах — один з головних стовпів такого статусу американської валюти.

Проте з’явилося кілька небезпечних для економіки США симптомів. Справа в тому, що уряд США і все американське суспільство живуть у борг. Погасити борг США ніяк не зможе. Щорічно він зростає на 4% ВВП, тобто на 400 млрд дол. Сумарний американський борг нині становить майже 13 трильйонів доларів. За реального внутрішнього валового продукту США в 9 трильйонів доларів борг перевищує його вчетверо. Він становить 80% ВВП усього світу. Дефіцит бюджету зростає з величезною швидкістю і є також наслідком мілітаристської політики президента Буша. З появою євро і єврозони ситуація для США ускладнюється, бо не відповідає їхній реальній вазі економіки в економіці глобальній.

Цього уже досить для серйозного знецінення долара. За думкою іспанської газети «Ель Мундо», «США переживають щонайсерйознішу кризу з часів Другої світової війни. Безробіття вперше за десять років перевищило 6%, а ще рекордно високий показник бюджетного дефіциту».

Виплата боргів споживачами також зростає. За останні кілька років вони зросли від загальних витрат з 1% до 7%. Тільки в приватному секторі (не враховуючи державного боргу) на кожного американця в середньому припадає 176 тисяч доларів боргу.

Микола СЕНЧЕНКО