Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЗАХИСТИМО НЕДЕРЖАВНІ ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

ЗВЕРНЕННЯ Представницьких зборів недержавних вищих закладів освіти України

Президенту України
В.ЮЩЕНКУ

Голові Верховної
Ради України
В.ЛИТВИНУ

Прем'єр-міністрові України
Ю.ЄХАНУРОВУ

Змушені звернутися до вас за захистом своїх конституційних прав і за­конних інтересів як до найвищих державних по­садових осіб України.

Нині один з централь­них органів виконавчої гілки влади, а саме Міністерство освіти і на­уки України, всупереч частині 2 статті 19 Консти­туції України чинить без­прецедентний тиск на си­стему недержавних за­кладів освіти, намагаю­чись повністю знищити її. Міністерство освіти і на­уки України провадить політику примусової не­законної реорганізації юридичних осіб різних організаційно-правових форм, що надають освітні послуги широким вер­ствам населення, у єдину для всіх форму — приват­ний заклад. Наразі чин­ним цивільним і госпо­дарським законодавством такої організаційно-пра­вової форми взагалі не передбачено. Державний класифікатор України «Класифікація організа­ційно-правових форм гос­подарювання» ДК 002:2004, затверджений наказом Державного ко­мітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97, з невідомих підстав при­рівнює заклад до устано­ви. Відповідно на заклад поширюватимуться всі імперативні норми Ци­вільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, надалі за тек­стом — ЦКУ, щодо обме­ження прав засновника на управління установою (стаття 101 ЦКУ), не­можливість зміни заснов­ником мети установи не інакше як за рішенням суду (стаття 103 ЦКУ) та ін.

Вважаємо, що дії Міністерства освіти і на­уки України не відповіда­ють чинному законодав­ству з таких міркувань.

1. Відповідно до п. 7 статті 18 Закону України «Про освіту» від 23 трав­ня 1991 року № 1060-ХП, навчальний заклад пови­нен мати власну назву, в якій обов'язково вка­зується його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, колегіум, коледж, Інститут, консерваторія, академія, університет та ін.) та організаційно-пра­вова форма.

Згідно зі статтею 90 ЦКУ, юридична особа по­винна мати своє найме­нування, де було б вказа­но її організаційно-пра­вову форму. У наймену­ванні установи має бути інформація про характер її діяльності.

З 1 липня 2004 року процедуру створення та реєстрації юридичних осіб визначає відповідний Закон України «Про дер­жавну реєстрацію юри­дичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV. Згідно зі статтею 3, дія цього Закону поширюєть­ся на державну реєстра­цію всіх юридичних осіб незалежно від організа­ційно-правової форми, форми власності та підпо­рядкування, а також фізичних осіб-підпри­ємців. Закон може вста­новлювати особливості державної реєстрації об­'єднань громадян (зокре­ма профспілок), благо­дійних організацій, партій, органів державної влади та органів місцево­го самоврядування, банків, торгово-промис­лових палат, фінансових установ (зокрема кредит­них спілок), бірж, а також інших установ та органі­зацій. Об'єднання грома­дян (зокрема професійні спілки), благодійні орга­нізації, партії, органи дер­жавної влади та органи місцевого самоврядуван­ня, банки, торгово-про­мислові палати, фінан­сові установи (зокрема кредитні спілки), біржі, інші установи та органі­зації, для яких законом встановлено особливості державної реєстрації, на­бувають статусу юридич­ної особи лише з момен­ту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 23 цього Закону, юридична особа повинна мати своє найменування, де була б інформація про її організаційно-правову форму та назву.

У пп. 3.4.6 Державно­го класифікатора Украї­ни «Класифікація орга­нізаційно-правових форм господарювання» ДК 002:2004, наведено таке визначення:

«приватна організація (установа, заклад) — ут­ворюється на основі при­ватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без грома­дянства або на основі


приватної власності су­б'єкта господарювання — юридичної особи». Це визначення суперечить статті 83 ЦКУ, яка визна­чає види організаційно-правових форм юридич­них осіб: їх можна ство­рювати у формі това­риств, установ та в інших формах, встановлених за­коном.

Товариством є орга­нізація, створена шляхом об'єднання осіб (учас­ників), які мають право участі у цьому товаристві (п. 1 статті 83 ЦКУ).

Установою є організа­ція, створена однією або кількома особами (за­сновниками), які не бе­руть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього май­на для досягнення мети, визначеної засновника­ми, за рахунок цього май­на.

Звертаємо особливу увагу, що жодним зако­ном не передбачено такої організаційна-правової форми, як приватний ви­щий навчальний заклад.

Якщо засновники ви­щого навчального закла­ду не хочуть втрачати контроль над юридичною особою, яку створюють, а з визначення установи випливає саме втрата зас­новниками можливості управління установою, вони мають законне пра­во заснувати вищий на­вчальний заклад саме у формі господарського то­вариства. Змушувати перереєстровувати вже ство­рені вищі навчальні зак­лади у юридичні особи інших організаційно-пра­вових форм ані Міністер­ство освіти і науки Украї­ни, ані інший державний орган не мають права. Така вимога суперечить і Конституції України, і законодавству.

2. У Законі України «Про вищу освіту» термін «вищий навчальний за­клад приватної форми власності» згадується лише з метою класифі­кації вищих навчальних закладів за формою влас­ності, а саме, згідно зі статтею 1 цього Закон, вони поділяються на:

—  вищі навчальні за­клади державної форми власності;

—  вищі навчальні за­клади, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим;

—  вищі навчальні за­клади комунальної фор­ми власності;

—  вищі навчальні за­клади приватної форми власності.

З наведеного можна дійти висновку, що цей Закон не встановлює но­вих організаційно-право­вих форм і не змінює чин­них.

На цій підставі, ос­кільки шляхом листуван­ня та роз'яснювальної роботи нам не вдалося змінити позицію Міністерства освіти і науки України на конструктив­ну, задля усунення пору­шень законодавства, його дискримінаційного засто­сування до приватних зак­ладів освіти,

ПРОСИМО:

1. Вказати Міністер­ству освіти і науки Украї­ни на неприпустимість незаконних вимог щодо примусової зміни приват­ними закладами освіти їхньої організаційно-пра­вової форми.

2.     Винести на роз­гляд Верховної Ради Ук­раїни законопроект, яким передбачити внесення змін до Закону України «Про освіту» та Закону України «Про вищу осві­ту» в частині, що заклади освіти можна створювати в будь-яких організацій­но-правових формах на розсуд засновника, або доповнити Цивільний ко­декс України розділом про таку організаційно-правову форму, як «за­клад», визначивши, хто і в який спосіб його ство­рює, бере участь в уп­равлінні, розподілі при­бутків і збитків, розпоряд­жається майном та ін.

3.     До законодавчого вирішення питання щодо організаційно-правових форм недержавних зак­ладів освіти накласти мо­раторій на погодження Міністерством освіти і науки України статутів «приватних вищих на­чальних закладів».

4.     Зобов'язати Дер­жавний комітет України з питань технічного регу­лювання та споживчої політики привести власні нормативні акти у від­повідність чинному зако­нодавству.

5.     Зобов'язати Дер­жавний комітет України з питань регуляторної політики та підприємниц­тва внести зміни до п. 2.4 «Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремле­ного підрозділу», що за­тверджені наказом Держкомпідприємництва від 9 червня 2004 р. № 65, че­рез увідповіднення його до Закону України «Про освіту».

Голова зборів М.ГОЛОВАТИЙ

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com