ПРО ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ПО ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ

№ 42 (141) 19 - 25 жовтня 2005 року

Генеральному прокурору
України п. ПІСКУНУ С.М.
Міністру внутрішніх
справ України
п. ЛУЦЕНКУ Ю.В.
Голові Служби безпеки
України
п. ДРІЖЧАНОМУ І.В.

Депутатський запит

Про порушення кримінальної справи по факту Голодомору 1932-19 33 років, який визнано геноцидом Українського народу, тобто злочином, до якого не застосовуються жодні строки давності.

У період з квітня 1932 р. до листопада 1933 p., тобто приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони безневинних людей. Дослідники називають різні цифри загиблих під час голодомору: 5, 7, 9 та 10 мільйонів. З урахуванням непрямих жертв, за приблизними підрахунками, голодомор забрав життя 14 мільйонів людей. Пік голодомору припав на весну 1933 року. Тоді в Україні від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 — щогодини, майже 25 тисяч — щодня...

Найбільш постраждали від голоду теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська та Житомирська області. На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів. У Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів. У Донбасі — у 3-4 рази. Фактично, голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. В таких же масштабах голод спостерігався у тих районах Кубані, Північного Кавказу та Поволжя, де мешкали українці.

Причиною голодомору стала політика сталінського режиму стосовно українців як нації і, зокрема, стосовно селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.

У 1988 році Конгрес США, а у 1989-му Міжнародна комісія юристів офіційно визнали голодомор 1932-1933 років актом геноциду проти української нації. Офіційні документи з приводу голодомору в Україні прийняли у Бельгії, США, Канаді, Аргентині, Країні Басків та інших.

У «Зверненні до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років», схваленому Постановою Верховної Ради України № 789 IV від 15.05.2003 року, вищий орган законодавчої влади України ствердив, що Голодомор 1932-1933 років був актом геноциду Українського народу, що тотальне винищення мільйонів українських хліборобів штучним голодом стало свідомою терористичною акцією політичної системи сталінізму.

Тобто було умисно вчинене діяння, передбачене статтею 442 «Геноцид» Кримінального кодексу України від 05.04.2001 року № 2341 III, а саме: геноцид Українського народу шляхом створення для нього життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове його фізичне знищення.

Таке тлумачення повністю збігається з розумінням геноциду, визначеним статтею 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 року. Отже, згідно зі статтею 1 Конвенції про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 листопада 1968 року до Голодомору 1932-1933 років, який визнано геноцидом Українського народу, не застосовуються жодні строки давності незалежно від часу здійснення геноциду.

Враховуючи викладене вище, прошу:

1. Порушити кримінальну справу по факту Голодомору 1932-1933 років, який визнано геноцидом Українського народу, тобто злочином, до якого не застосовуються жодні строки давності.

2. Створити спеціальну слідчу групу для розслідування зазначеного злочину, в яку включити представників Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України.

Про результати розгляду запиту та вжиті заходи прошу повідомити у термін, визначений статтею 15 Закону України «Про статус народного депутата України».

Інші статті номеру

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com