Ну що, Мирку, допомогли тобі твої богообрані?

У наших коментарях ми не раз говорили про таке ганебне явище, як політичне шабес-гойство або ж ожидовіння. Йшлося про конкретних людей, що подають себе мало не за еліту української інтелігенції, а насправді виконують найбруднішу роботу для своїх хазяїв-замовників з міжнародних та місцевих юдо-нацистських структур.

Вельми сумнівні лаври головного українського шабес-гоя в останні роки увінчували сиву голову директора Інституту філософії НАН України Мирослава Поповича. Господи, як же він старався! Як же він першим кидався, навіть не по команді, а за самим лише натяком, на тих представників справді національної еліти, на яких йому робили «фас!». І відкриті листи організовував, і прес-конференції проводив, і двоївся та троївся, аби встигнути на численні інтерв’ю, прямі ефіри та круглі столи. І все повторював, повторював, повторював, мов той старий папуга, що антисемітизм в Україні лютує, відтак треба негайно закрити МАУП, що євреїв треба любити вже за те, що вони євреї, а відтак треба стерти з лиця землі ненависну євреям МАУП, що для українців тільки й світла у віконці, що бути на побігеньках у світового юдейства, а відтак треба негайно придумати щось таке, щоб для всіх, хто пов’язаний з МАУП, оте світло потрапляло тільки через віконце з гратами. Одним словом — процес ожидовіння стрімко набув характеру класичної психічної патології.