|
Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
|
|
Прес для пресиВиявляється, говорити добре або взагалі нічого не говорити можна не лише про тих, хто відійшов у вічність. Нині за таким принципом діє і «космічна» команда столичного мера Леоніда Черновецького. Принаймні, ті видання, які мають сміливість критикувати цього громадянина, відчувають на собі надзвичайний тиск.«Персонал Плюс» вже писав про те, як за вказівкою поки що мера було незаконно вивезено газетно-книжковий кіоск «Бібліон», що стояв на розі вулиць Олени Теліги та Дегтярівської. Така сама доля очікувала і кіоск біля столичного цирку на проспекті Перемоги. Тим часом команда Черновецького готує до «прихватизації» низку комунальних ЗМІ. На ключові посади призначаються люди, репутація яких серед журналістів, м’яко кажучи, не дуже гарна. Приміром, днями виконувачем обов’язків директора ТРК «Київ» став сумнозвісний Дмитро Джангіров. Керуватиме ж «Київським медіа холдингом», як ми вже повідомляли, такий собі Казбек Бектурсунов. Людина із своєрідною репутацією. Як стверджують на деяких інтернет-форумах знаючі люди, дуже він полюбляє крутити фінансами. До речі, таке «керівництво» вже викликало низку скандалів. Нині в одному з київських судів розглядається позов незаконно звільнених журналістів газети «Вечірній Київ». Яку нині перетворили на «бойовий листок» Льоні-«Космосу». Про те, що нинішня концепція видання явно не припала до душі киянам, свідчать забиті непотребом сміттєві баки. Дивує інше. Якби газетка видавалася власним коштом самого Черновецького — ото були б його особисті проблеми. Але гроші на це йдуть з міського бюджету! І, до речі, чималі. Тим часом, як стверджують медіа-експерти, за професійної розкрутки цих медіа-проектів їхня приблизна вартість сягатиме 200 — 300 мільйонів доларів. Отже, є за що поборотися? Нині столична влада робить все, щоб зникли і книгарні. Не ті, що продають так звану комерційну літературу, а серйозну публіцистику. Мабуть, можновладцям вигідніше відкрити якісь дорогі бутіки. Видання Міжрегіональної Академії управління персоналом, які неодноразово висвітлювали ці гострі питання на своїх шпальтах, дуже вже, вочевидь, дістали пана Черновецького. Не знаючи, як зашкодити МАУП, Леонід Михайлович не став видумувати велосипед. Він вже традиційно безглуздо звинуватив Академію в антисемітизмі. Саме через це й було згадано напади на книжкові кіоски «Бібліон». Позаяк великий друг київського мера Вадим Рабинович обмежився звинуваченнями МАУП в антисемітизмі (за ці наклепи за судовими постановами Рабинович винен чимало грошей Академії), то сам мер вирішив використати «антисемітську» тему ще як привід для бандитизму в законі. Саме так розцінюють дії київської влади в Міжрегіональній Академії управління персоналом. Про це йшлося під час прес-конференції, що відбулася недавно в інформаційному агентстві «Українські новини». Спілкувалися із журналістами проректор МАУП з видавничої діяльності Юрій Бондар, секретар Наглядової Ради МАУП Василь Короткін, а також відомі політичні та громадські діячі, що виступили на захист Академії — голова Книжкової палати України Микола Сенченко та голова Федерації патріотичних видань України Василь Яременко. Вони висловили свій протест проти беззаконня, яке чинить у Києві нинішній міський голова, а за сумісництвом визнаний правопорушник у питаннях свободи слова. Учасники звернули увагу присутніх на те, що війна з кіосками стала своєрідним продовженням розправ нової міської влади зі столичною пресою та книговидавцями.
Книжкові кіоски було розташовано у вказаних місцях цілком законно і жодних підстав для їх знесення не було. Судових рішень з цього приводу не виносили і не пред’являли. Ці напади вчинено за безпосередньої участі міліції, яка покривала погромників. В результаті було завдано матеріальних та моральних збитків. Ми розцінюємо дії влади та поплічників Черновецького як грубе порушення прав людини та законодавства країни, зокрема Законів «Про засоби масової інформації України» та «Про видавничу діяльність», як фактичне запровадження ідеологічної цензури, забороненої законом, як спробу рейдерського захоплення чужої власності. Тобто як кримінальний, антиукраїнський злочин. Ситуація довкола кіосків «Бібліон» є прикладом реального ставлення влади до громадянських свобод і прав в Україні, зокрема в Києві. Не таємниця, як поводиться Леонід Черновецький з підвладною йому, комунальною пресою — фактично намагається перетворити її на «рептильну». Відомо і про знищення книгарень у центрі Києва, розігнання торгівців українськими книгами, газетами і національною символікою на Майдані Незалежності столиці. Ми мали можливість переконатися в любові мера до журналістів і газет Федерації патріотичних видань України. Так, під час недавніх виборів люди Черновецького вчинили розбійний напад на розповсюджувачів газети «За Українську Україну», де розповідалося про брудні оборудки Черновецького (не любить мер, коли про нього пишуть «не так!»). Вже за часів мерства Черновецький подав позов на інше видання — «Українську газету плюс». І днями програв справу в суді! Не домігшись свого у законний спосіб, вирішив, очевидно, діяти вже не ховаючись, як звик — силою. Відтак неадекватні дії мера бачаться як вульгарна помста неврівноваженої людини за критику. Адже, як відомо, насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться. І примара антисемітизму, вочевидь, тут ні до чого. У Салтикова-Щедріна є такий літературний герой — градоначальник-самодур Угрум-Бурчеєв. Він надумав зруйнувати місто Глупов, відвести річку та збудувати нове місто, де були б однаковими люди, будинки, де всі однаково мислили б. Щось схоже діється нині в Києві.
Із звинуваченнями в антисемітизмі Академія зіштовхується не вперше. У зв’язку з цим ми мали близько тридцяти судових справ у різних районних судах Києва, і жодного суду не програли: було визнано, що це наклепи, і та науково-популярна література, яку видає МАУП, не є антисемітською чи такою, яка розпалює міжнаціональну ворожнечу. Навіщо Черновецький знову порушує цю тему — незрозуміло. Очевидно, що він програє у разі судового позову на нього. Що ж до кіосків мережі «Бібліон», то тут йдеться про порушення статті 13 Конституції України, за якою держава повинна забезпечувати захист прав усіх суб’єктів власності. Ми подали до Генеральної прокуратури України, до прокуратури Києва, до Головного управління МВС у Києві відповідні заяви про безчинства (статті Кримінального Кодексу №№206, 186, 194, 356, 365), вчинені представниками міської влади та працівниками міліції з вимогою притягти винних до встановленої законом кримінальної відповідальності. Також підготували два позови у зв’язку з порушенням честі, гідності та ділової репутації на відшкодування матеріальних збитків, завданих Академії, які направлено у київські суди. Ми продовжимо захист своїх інтересів, зокрема в судовому порядку та згідно з чинним законодавством України.
Наведу промовистий приклад. Свого часу в Ізраїлі за рішенням спеціальної комісії кнесету було дозволено для продажу на території країни книги Адольфа Гітлера «Майн Кампф». Тобто ізраїльська влада дозволила друкувати, перевидавати та розповсюджувати на території країни книгу найбільшого антисеміта світу! В нас цю книгу заборонили 2002 року. Звичайно, ставлення до такої літератури неоднозначне, але присутність її на книжковому ринку — це показник рівня свободи слова. І стаття 34 Конституції України нам цю свободу гарантує: кожен має право вільно зберігати, поширювати інформацію усно або письмово… Фактично в Україні склалася ситуація, коли можуть заборонити навіть найлояльнішу літературу. У випадку з МАУП маємо кричуще порушення свободи слова, коли фактично заклад звинувачують у патріотизмі. Антисемітизму тут немає.
За останні роки в Києві було закрито близько десяти книжкових магазинів. З рідних стін виганяють українські видавництва. Наприклад, вже вчетверте виселяють з власного офісу видавництво «Оберіг», нині під загрозою виселення видавництва «Мистецтво», «Урожай» та магазин «Технічна книга». Напад на книжкові кіоски МАУП — ще одна ланка одного й того ж ланцюга. Фактично це наступ на весь український друк. Адже видання МАУП — це національно-патріотична література. Якщо близькі серцю кожного українця Тарас Шевченко, Леся Українка, Микола Міхновський, Дмитро Донцов, праці яких видає МАУП, комусь не подобаються, то це не означає, що їх можна заборонити. Я, як голова Федерації патріотичних видань України, захищатиму всі видання Федерації. Ми будемо кричати на весь світ про ці неподобства… |
![]() ![]() ![]() |
|
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, pplus@iapm.edu.ua або за телефоном редакції (044) 490-95-19 |
|
|