Видання Тараса Шевченка — «антисемітизм»!?

Що ми маємо, якщо відкинути емоції? Існує в природі офіційна нота уряду Ізраїлю на адресу Президента України щодо «антисемітського» кіоску з періодикою та книгами? Ні! Те ж саме і щодо особистої інтерпеляції ізраїльського посла до глави МЗС України. Не було такого. Пані Клайтман, проігнорувавши норми та етикет дипломатії, міжнародне право, особисто вийшла на мера Києва, особисто поставила перед ним завдання — знищити кіоски, які їй чомусь не подобаються, після чого особисто, не узгодивши, звісно, цей візит з МЗС, з’явилася в мерії, аби публічно подякувати своєму «агенту впливу» за пророблену роботу. А що ж наше МЗС? Жодної реакції.

Минулої середи представники МАУП та Федерації патріотичних видань провели прес-конференцію, на якій повідомили журналістам кілька суттєвих фактів:

— Антисемітський характер літератури, що продавалася у знищеному кіоску, існує лише в хворобливій уяві організаторів цієї брудної провокації.

— Навіть в Ізраїлі рішенням кнесету з 2000 року дозволено видавати і вільно продавати «Майн Кампф» Гітлера та інші твори його соратників. Звісно, за умови, що редакційні коментарі до цих видань не містять закликів повторити, приміром, Голокост на території нинішнього Ізраїлю.

— МАУП видає наукові та публіцистичні дослідження всього спектру українсько-єврейських стосунків в історичному та сучасному аспекті вже хоча б для того, щоб дати об’єктивну відповідь бодай на два запитання: чому національна меншина, що становить 0,2% населення держави, делегує до Верховної Ради мало не половину (якщо не більше) депутатів? Вони кажуть — чому б і ні? Та тому, що в такому разі, звісно, обстоюються права отих 0,2% у збиток державотворчому етносу. І чому серед ста найбагатших людей України фактично кожний другий (якщо не більше) — єврей? Якщо це результат винятково таланту і розуму згаданого етносу, то українцям варто у нього повчитися. Якщо ж тут спрацював інший талант — кримінальний, то українська влада має відповідно реагувати.

— На прес-конференції було наголошено, що згадані видання на єврейську тематику становлять лише невелику частину книг академічного видавництва. Було продемонстровано справді унікальні книги — АКАДЕМІЧНІ видання Шевченка, Василя Симоненка, Олеся Гончара та інших титанів української духовності.

І що? Наступного дня нинішній «Вечірній Київ» та деякі інші проєврейські ЗМІ повідомили, що представники МАУП на прес-конференції демонстративно показали журналістам книги антисемітського змісту. Цікаво, ці повідомлення писалися під диктовку пані Клайтман? А як інакше можна зрозуміти те, що класиків української літератури названо антисемітами?

За матеріалами Антинаклепницької ліги